Член Національної спілки художників України. Народилася у 1950 році в м Київ. Освіта вища, закінчила Київський художній інститут у 1975 році. У 1979 році в Будинку художника були представлені роботи шестирічної Оксани Сльоти, онуки Петра Дорофійовича. Один із малюнків аквареллю вона назвала «Прабабуся Катя». Проходячи повз картини, відома українська художниця Тетяна Яблонська запитала в Галини Зорі, чи не допомагала вона в написанні роботи. Отримавши заперечну відповідь, Тетяна Нилівна схвально закивала головою, ніби благословляючи задатки малечі…
Дитинство Оксани промайнуло в майстерні батьків, що знаходилася на території Києво-Печерської лаври. Там були перші замальовки і наочне навчання образотворчому мистецтву. Тому вагання, ким стати в житті, зникли ще в дитинстві.
Оксана закінчила Академію образотворчого мистецтва і архітектури, відділення монументальної скульптури (майстерня Т. Яблонської).
Разом із тим настанова батька: «Якщо робота не продумана до кінця, її не варто розпочинати», — заклала основи живопису з глибинним смислом і детальною розробкою композиції. Із 80-х Оксана Сльота працює у власному оригінальному стилі. Її натюрморти подарували світу нове бачення цього жанру в мистецтві: не як «речі людини» і «речі для людини», а як невід’ємна частка природи, її наслідки-плоди. Несподіване розміщення натюрморту на лоні природи вириває його із умовних постановок і переносить у природне середовище, звідки він, власне, і виник. У написанні елементів натюрморту Оксани Сльоти, безсумнівно, відчувається синтез традицій родинного тяжіння до зображення сонячних рефлексів у передачі, наприклад, кетягів калини та яблук із індивідуальною манерою письма в символічному напрямку.
З 1999 року проживала під Ромнами в с.Загребельне.
