Санітар

САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНА СЛУЖБА

До 1912 року санітарно-епідеміологічної служби в Ромнах, як такої, не було. При лікарні була посада санітарного лікаря. На цю посаду земська Управа запросила у 1912 році лікаря Є.В.Берестовського.
Зародилася ця служба пізніше – 10 грудня 1919 року, коли при повітовому відділі охорони здоров’я був створений санепідвідділ. У його штаті були лікар, санспостерігач, 2 дезинфектори.
Першим санітарним лікарем з 1919 по 1926 роки був лікар Завітаєв. Кількість обслуговуваного населення у повіті в 1919 році – 217750 чоловік, радіус медичного обслуговування населення – 114 км.
У 1922 році видано декрет Раднаркому УРСР ” Про санітарні органи ресспубліки». У 1923 році в Ромнах відкрита окружна санітарна інспекція та окружна санбаклабораторія з відділеннями: бактеріологічним, санітарно-хімічним та клініко-діагностичним.
Першим окрсанінспектором (до 1928 р.) був П.М.Маліков, першим завідуючим окрсанбаклабораторією – лікар П.І.Литвинко (пізніше – завідуючий інфекційним відділенням Роменської центральної районної лікарні).
У 1931 році на підставі наказу Народного комісаріату охорони здоров’я УРСР на базі Роменської окружної санбаклабораторії створена міжрайонна санітарна станція (МРСС). Її організатором і керівником був санітарний лікар С.І.Масловський.
МРСС обслуговувала 8 районів: Липоводолинський, Недригайлівський, Смілівський, Глинський, Талалаївський, а також райони, що входили до складу Роменського округу – Лохвицький, Гадяцький, Прилуцький.
Першим міжрайепідеміологом був В.Є.Офат, міжрайсанлікарем – В.П.Никифоров, завідуючим баклабораторією – П.І.Литвинко. Оснащення МРСС: дезкамера Сакса, три баннопральні установки, гідропульт. У господарстві було двоє коней. Бюджет МРСС на 1931 рік складав 31050 крб.
У 1933 році, крім МРСС, організована районна санітарна станція, головним лікарем призначений В.П.Никифоров.
У 1934 році при МРСС відкрито протикоровий пункт з метою організації боротьби з кором і серопрофілактики. Пункт закрито в 1944 році в зв’язку з застосуванням гамаглобуліну, що використовувався для профілактики кору замість сироватки крові.
У 1936 році відкрита малярійна станція (лікар Є.А.Мацнева).
У 1946 році зареєстровано 300 випадків захворювань на малярію, у 1956 році захворювань у районі не було. Станція виконала свою функцію, і її закрили.
У 1949 році МРСС об’єднана з районною санепідемстанцією і стала називатись районною санітарно-епідеміологічною станцією. За наказом Міністерства охорони здоров’я УРСР у 1958 році районні СЕС реорганізовані у санітарно-епідеміологічні відділи центральних районних лікарень.
З 1973 року Роменська районна СЕС виведена зі складу центральної районної лікарні, знову стала самостійною установою з фінансуванням з обласного бюджету.
У зв’язку з включенням у 1956 році в межу міста Ромен приміських сіл Засулля, Процівки, Лозової, Борозенки, Колісників і надання йому статусу міста обласного підпорядкування в 1962 році виникла необхідність в організації самостійної міської санітарно-епідеміологічної станції. Така станція відкрита згідно наказу по Сумському облздороввідділу 1 серпня 1964 року.
У 1977 році рішенням медради Сумського облздороввідділу і президії обкому профспілки медичних працівників Роменська районна СЕС затверджена обласною школою передового досвіду.
На 1993 рік Роменська райсанепідемстанція має структурні підрозділи: санітарно-гігієнічний відділ, дезинфекційний, профілактичної дезинфекції, відділення комунальної, відділення гігієни харчування, відділення гігієни праці, відділення гігієни дітей і підлітків, радіологічне відділення, бактеріологічна лабораторія, хімічна лабораторія.
Показники інфекційної захворюваності (на 100 тис. населення) в 1991-1993 роках: сума гостро-кишкових захворювань з 223,0 в 1991 році виросла до 255,0 в 1993 р., у тому числі з гострою дизентерією з 91,6 до 92,7 в 1993 р.; вірусний гепатит з 218,0 в 1991 р. зменшився до 130 в 1993 р.; дифтерія в 1991р. – 1,8; в 1992 р. – 0,9; у 1993 р. – 0 ; кір виріс з 5,7 в 1991 р. до 12,4 в 1993р.; на одному рівні туберкульоз – 35, коклюш – 2,7 ; менінгококова інфекція – 0,9 в 1991 р., 2,7 – в 1993 р.; правець зареєстровано за останні роки в 1993 р.- 0,9. Зараженість гельмінтами знизилась з 1075 у 1991 р. до 968 в 1993р.
Сальмонельоз, черевний та паратифи А,В – поодинокі випадки.
Для якісної роботи санепідемстанція має необхідні апаратуру й оснащення. Є радіологічна апаратура, комп’ютери, спектрометри, люкометри, пульмометри, термостати, автоклави, електродистилятори.
Баклабораторія щорічно проводить 65-70 тис. досліджень, санітарно-гігієнічна – 26-27 тис.
За останні 10 років працівниками санепідстанції внесено і впроваджено в практичну роботу 14 раціоналізаторських пропозицій.
З усіх головних санітарних лікарів СЕС найбільший вклад залишив після себе Микола Іванович Бруяка ( 1972-2002 роки), почесний громадянин м.Ромни.
За його ініціативою й активною участю збудовано триповерхове приміщення райСЕС, причому підсобні роботи в основному виконані працівниками закладу. Також збудовано двоповерховий 9-квартирний будинок для працівників СЕС. Левову частину робіт знову ж таки виконали працівники санстанції.
М.І.Бруяка у 1986 році очолив бригаду спеціалістів санепідстанцій області (20 чол.) по ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС. За останні роки райСЕС за платні послуги придбала 2 санітарні автомашини, понад 15 комп’ютерів тощо.
Крім цього, колишній відділ профілактичної дезинфекції ліквідували (профілактичний відділ передано в приватне підприємство – боротьба з шкідниками рослин), дезинфекція залишилася в СЕС.
У 2006 році видавництво Корпункт (Суми) видало книгу ” На страже здоровья” (История санэпидслужбы Сумщины под редакцией В.М.Псарева), де окрім висвітлення питань історії санепідслужби області, її становлення, удосконалення детально розповідається про Роменську райСЕС, її активних працівників, зокрема головного лікаря М.І.Бруяку.

Залиште відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *