Припадають ізнов ластівки до води
і в студене здіймаються небо.
Ти в дорогу мене
за село проведи,
Тільки слова прощання —
не треба…
Хай згадається пролісків,
пролісків цвіт!
І берізки у дружнім дозорі .
Над Сулою вербиць молодих живопліт,
де гойдаються мавки і зорі.
Ну, чому ж, ну, чому ти зажурений став?
Як вернутися в казку — не знаю.
…Перегуком осінніх октав
витрембітує вітер над гаєм.
