Ностальгія

Болить душа за рідних, домом,
Щемить за родом, що помер.
Ця згадка завжди в горлі комом
З пройдешнім часом, ще й тепер.
Чи світла, чи лиха година,
Але ж усе воно було –
І мати в тузі біля тину
І стежка, що веде в село.
Яка б не випала нам доля,
Та ким би хто в житті не став,
Завжди стоїть посеред поля
Із запахом хлібів і трав.