До 175-ліття із Дня народин Івана Павловича ПУЛЮЯ (1845-1918 рр.ж.)!
«Нема більшого гонору для інтелігентної людини як берегти свою і національну честь та без нагороди вірно працювати для добра свого народу, щоб забезпечити йому кращу долю».
(Іван Пулюй)
Іван Павлович ПУЛЮЙ здійснив світове відкриття: Х–промені, які назвали несправедливо рентгенівськими. Над ними він працював не один рік. Свої досліди про катодні та Х-промені опубліковано у таких його наукових працях:
Strahlende Elektrodenmaterie //Wiener Berichte I.-1880.-81.-S.864 −923; II.-1881.-83.-S.402-420; III. 1881.-83.-S.693-708; IV.-1882.-85.-S.871-881. (Матеріал випромінюючих електродів // Віденькі звіти.-В.Б.).Strahlende Elektrodenmaterie und der sogenannte vierte Aggregatzustand.-Wien; Verlag Carl Gerold Sohn, 1883. (Променевий електродний матеріал і так званий четвертий стан речовини.-В.Б.) .
Radiant Elektrode Matter and the so Called Fourth State.-London: Physical Memoirs, 1889.-Vol. l, Pt.2.-P.233-331.
Über die Entstehung der Röntgen‘schen Strahlen und ihre photographische Wirkung //Wiener Berichte.-1896.-Bd. 105.-S. 228-238.
Die Röntgenische Entdeckung neuer Eigenschajten der sog. Kathodenstrahlen //Bohemia.-1896.-11.01. Останні дві публікації – найперші, де Х-випромінювання названо «рентгенівським».
Саме завдяки своєму спеціальному винаходу, що згодом назвали «трубка Пулюя», якою він і зафіксував у Празі Х-промені, у 1886 році, на 14 років раніше від німецького фізика Вільгельма Конрада Рентгена (1845-1923 рр.ж.), хто став лауреатом першої із фізики Нобелівської премії (1901 р.).
Є версійні міркування про те, як дізнавшись, що авторство його «променів» приписали В.Рентгенові лише тому, що його власний винахід не був вчасно запантентований (і навіть задокументований), Іван Пулюй засмутився, і не раз із болем повторював: «Ці рурки мої!»(рурка – трубка, що випромінювала світло.-В.Б.). Празька газета “Bohemia” (11 січня 1896 р.) опублікувала статтю про відкриття В.Рентгена. Син Івана Пулюя – Олександр так описував реакцію батька на це повідомлення: “… Батько прочитав звістку про відкриття Рентгена, лежачи ще в ліжку. Зірвавшись із ліжка і обхопивши голову руками, він раз від разу вигукував: “Моя лампа! Моя лампа!..” Іван Пулюй терміново надіслав Вільгельму Рентгену лист із проханням відповісти: чи використовувалася його лампа в експериментах. Відповіді він так і не отримав. Коли В.Рентгену вручали Нобелівську премію, він ухилявся від пояснення природи свого відкриття. А в Заповіті розпорядився знищити всі свої записи стосовно Х-променів, що й було зроблено. Напрошується простий висновок: Рентген-злодій поцупив відкриття Івана Пулюя!
А тепер історико-науковий екскурс. 1896 рік для вченого був особливим, тому що коли він провів фундаментальні дослідження природи і властивостей щойно відкритих ним же Х-променів, результати яких опублікував у двох статтях у «Доповідях Віденської академії наук». Досі триває суперечка про відкриття Х-променів?! Якщо В.Рентгена знає нині весь світ, то ім’я Івана Пулюя тільки-но повертається із забуття. На думку науковців, внесок В.Рентгена у дослідження Х-променів є явно завищеним, бо він надавав значення тільки фактам, а не їх поясненню. І як не дивно, певний час він заперечував вивчення механізму явищ, зокрема й нововідкритих променів. А Іван Пулюй досліджував глибше – саме причини явища на атомно-молекулярному рівні мікроскопічні процеси. У книзі «Історія фізики» д.фізико-математичних н. Кудрявцев П.С. зазначає:«Невдала гіпотеза Рентгена була разом із тим свідченням хибності його теоретичного мислення, схильного до однобічного емпіризму. Тонкий і вмілий експериментатор, Рентген не виявив нахилу до пошуків нового, як не парадоксально це звучить стосовно автора одного з найбільших у житті фізики нових відкриттів».
Автор енциклопедичних досліджень у 6-ти томах (зокрема «100 видатних імен України») І.Ф. Шаров (1961 р.н.) зазначає, що дослідники наукових здобутків Івана Пулюя стверджують, що вже через півтора місяця від першого повідомлення В.Рентгена і до появи його нової статті – І.Пулюй подає другу ґрунтовну працю, присвячену вивченню Х-променів, яка містить значно глибші, порівняно з Рентгеном, результати про природу та механізми виникнення цих променів. Пулюєві Х-грами мали вищу якість, аніж Рентгенові, тривалий час лишалися неперевершеними за технікою виконання. І.Пулюй зробив перший знімок повного людського скелета. 
На думку історика і письменника Юрія Гривняка (1912-1992 рр.ж.), хто написав книгу «Проф. д-р Іван Пулюй – винахідник променів Х. – Лондон, 1971.», Рентген познайомився з Пулюєм під час роботи лабораторії відомого німецького фізика Августа Кундта (1830-1894 рр.ж.) і провадив досліди з катодними трубками під впливом винаходів Івана Пулюя. Чи не тут бере початок «випадкове» відкриття? Гельмут Ліндер у книзі «Картини сучасної фізики» (Пер. із нім.-С-Петербург, 1977.) підкреслює: шлях, яким Рентген прийшов до свого відкриття, є загадковим. Дослідники життя та діяльності Рентгена не залишили поза увагою і такий факт, пов’язаний з відкриттям Х-променів: працюючи в лабораторії, він перебував у повній ізоляції від зовнішнього світу, записи про свої спостереження тримав у таємниці і заповідав спалити зразу після смерті. Щ о й було зроблено. De-fact, що І.Пулюй розробив рурку, окремий вид анода – антикатод – і посвятив у свої досліди із катодною лампою сербського студента Ніколу Теслу і німця Конрада Рентгена. Вони тоді разом працювали у фізичному кабінеті уже згпдуваного вченого, професора А.Кундта. Іван Пулюй показав дію цих Х-променів (1895 р.), а Рентген повторив досліди і у січні 1896 року виступив із публічною доповіддю про Х-промені, продемонстрував знімки. Саме ця сенсаційність, підігріта газетярами, зіграла вирішальну роль у присудженні саме В.Рентгенові згодом (1901 р.) Нобелівської премії.Опираючись на досліди своїх попередників у галузі газорозрядних процесів, Рентген ніколи не згадував Пулюя чи його знаменитої трубки – основи відкриття, хоч вони у той час були добре відомі серед науковців. Навіть у передбачуваній процедурою “Нобелівській лекціії”, у якій лауреати викладають суть свого відкриття, – він промовчав. .Що це – випадково. Навпаки, він утаємничува всю свою діяльність. На дослідників діяльності Івана Пулюя ще чекають нові знахідки. Переклади його праць та матеріалів Віденського й інших архівів. Та вже й нині їх достатньо беззаперечних фактів, щоб вважати Івана Павловича Пулюя основоположником науки про Х- промені…
Отже, винайдені «промені Івана Пулюя» у світі стали відомі як рентгенівські, хоча пальма першості належить саме українському вченому. Це, зокрема, вивизнав і знаменитий німецький та американський фізик Альберт Ейнштейн (згодом лауреат Нобелівської премії), який був знайомий із українським вченим. Колега Ейнштейн написав листа Івану Пулюю: «Не можу Вас нічим утішити: що сталося – не змінити. Хай залишається при Вас сатисфакція що й Ви вклали свою частку в епохальне відкриття. Хіба цього мало? А коли на тверезий розум, то все має логіку. Хто стоїть за Вами, русинами, – яка культура, які акції? Прикро Вам це слухати, та куди дінешся від своєї долі? А за рентгеном – уся Європа».
Іван Пулюй відразу ж відповів: «Що має статися – станеться обов’язково, і те, що відбудеться, буде найкращим, тому що така воля Господня!»
І. П. Пулюй через свій добрий характерр і гуманізм змирився. А – даремно! Варто було б поборотися за своє відкриття!? Бо на це були всі підстави: Тогочасний відомий журналіст Егон Ервін Кіш (1885-1948 рр.ж.) (Прага), писав:: “Пулюй… двадцять років робив досліди без того, щоб з ними виступати публічно. Під час демонстрації лампи Пулюя ми переконалися в чистоті фотознімків. Напроти того, фотознімки, зроблені Рентгеном, є неясними й для точного встановлення діагнозу в медицині, спеціально для хірургії, не мають значення. На дослідну роботу Рентгена дивилися скептично…” (Публікувався, до речі, німецькою мовою.-В.Б.).
Радянська наука теж замовчувала ім’я видатного українця?
І треба внести щодо Х-променів поправки у всі Енциклопедії, словники та навчальні програми! Бо й до цих пір, навіть у Вікіпедії, першість приписується не українському відкривачеві. Не випадково Оксана Пеленська статтю назвала: «175-літній ювілей. Українець Іван Пулюй відкрив промені, які назвали рентгенівськими. (Радіо “Свобода”, 02 лютого 2020).
І.П.Пулюй успішно працював у сфері фізики і електротехніки, нових і актуальних на той час напрямках: експериментальна перевірка передбачень молекулярно-кінетичної теорії (електромагнітні хвилі) Джеймса Максвелла (1831-1879 рр.ж.), дослідження природи і властивостей катодних та Х-променів. Його дисертація на 42 с. називалася: “Ueber die Abhangigkeit der Reibung der Gase von der Temperatur” – “Залежність внутрішнього тертя газів від температури”. Він також займався математиеою, астрономією, філософією, педагогікою. Він сконструював телефонний сигнальний апарат, срібний випрямляч зворотного зв’язку, індуктор для трифазних струмів, телефонічну станцію для охорони життя від електричних струмів високої напруги та ін. Багато працював над поясненням природи електрона, проводив роботи навіть із ураном. А ще був поліглотом – знав 15 мов. У співпраці з П.Кулішем (1819-1897 рр.ж.) і І.Нечуєм-Левицьким (1838-1918 рр.ж.) переклав із давньогебрейської мови “Псалтир” і з грецької “Євангеліє”. Українська «Біблія» видана у В.Британії 1903 року.
Водночас учений не забував Вітчизну, постійно працював і для єдності України. Він стверджував, що Україна була і є державою – єдиною спадкоємницею княжої доби, тобто ще з часів Київської Руси. Його праця “Україна і її міжнародне політичне значення”.мала широкий резонанс і досьогодні – актуальна.
Іван ПУЛЮЙ – видатний український вчений і справжній патріот: «Ніхто ж розумний не буде сумніватись, що доля нашого народу лежить не у Відні і не в Петербурзі, але в його таки руках, коли б тілько був розум».
З нагоди свого 70-ліття, яке Іван Пулюй відзначав у Празі 1915 року, дякуючи українській діаспорній громаді в Чехії, вчений акцентував: «Елєктротехніка, тая найновіша і величава наука, на котрої полі і я чимало потрудився, близька і дорога моєму серцю, але ще близша і дорожша наша мова, наша література і доля народа нашого».
Життя Івана Пулюя – «людини-самоцвіта», як називав видатного вченого славетний письменник Пантелеймон Куліш – обірвалось у Празі 31 січня 1918 року, поховали його на празькому цвинтарі Мальвазинки, де згодом поруч була похована і його дружина Катерина, талановита піаністка (1863-1945). «Нехай не гасне світ науки в проміннях сяєва твого» – такі слова написав П. Куліш із приводу світового відкриття професора Івана Пулюя…
ПАМ’ЯТАЙМО і ШАНУЙМО ВИДАТНОГО УКРАЇНЦЯ – Івана Павловича ПУЛЮЯ, його патріотичну родину!…
Академік Валентин В.БУГРИМ, доктор філософії, історик науки 02.02.2020 р. м.Київ.