Не питайте жінку: “Скільки літ?”
Краще запитайте: “Скільки зим
Поморозило надії цвіт
Та життя розвіяло, як дим?”
Замітає хуртовина слід,
Паморозь лягає на виски.
Запитайте краще: “Скільки бід
Серце розривали на куски?”
Обросла самотністю душа,
Нікому печалі свої злить,
Бо ж самотність долі не втіша –
Серце плаче, а душа болить.
Без надії, віри і стремлінь,
Безперечно, розуму на зло,
Ловлячи очима долі тінь
Ту, що знов спіймать не повезло.
То які ж у біса ті літа?
Краще б словом теплим хто зігрів,
Щоб розтала вічна мерзлота Та сніги, якими спомин брів.
