(Біля меморіальної дошки Л. Полтаві на школі в с. Вовківцях) Ти прийшов не в хату –– В рідну школу. Повернувсь, “тож вип’єм самогону З самого
Категорія: Автори
 |
Письменники та журналісти, вчені й аматори, поети і прозаїки, художники та гумористи – всі, хто вміє тримати перо. А таких на славній Роменській землі немало. |
Етюд
Під горою Золотухою. Ти між полями, Наче дядина. В колгоспі ти була Свекрухою. Жива загадка Нерозгадана : Чому ти звешся золотухою? Везли в музеї Мінерали
Доводилось мені
Доводилось мені. Доводилось мені Роботу мінять. Тепер на пенсії З гордістю згадую, Що так і не навчився Хвостом вилять Перед начальником, Чи перед владою. І
ВІНОЧОК ДРУЖБИ
( від Ромна до Радзіня ) Між учнями Роменської гімназії (ЗОШ № 2 ім.акад.А.Ф.Йоффе) та учнями Радзіньського ліцея Польщі Вас вітає Сумщина і древній Ромен!
ВЕЛИЧНЕ І МІЗЕРНЕ
Лижня, наче змія. Пам’ятаю старт, А фініш був – в лікарні. І сиділа наді мною “Бабушка” моя “Бабушка” в руках Держала воду Лікар в білому
Сучасний КВН : сміятися чи плакати ?
Коли сміх становиться брудним, – це вже не смішно. Сміх – велика сила. Сміхом людську душу можна очистити, а можна й забруднити. Якого ж сміху