Пісня на українському фольклорному матеріалі Не скрізь там вода, Куди хилиться верба. Не скрізь хліб там є, Де зозуленька кує … Та не все од
Категорія: Харченко Петро
|
Учений. Мислитель. Філософ. Поет. Академік. Наш земляк. |
Чорні дошки
По селах України, які у 1932-1933 роках не виконували норми хлібоздачі, вивішувалися «чорні дошки». I. Під Ромнами, із вітрами Чорна вісточка, як ніч: “По Вкраїні
Баба Настя
Оця верба, що вже похила, Гілками хату Насті тре, Хрестом підійде до могили, Коли бабуся Настя вмре. Була, як писанка, вродлива, З косою довгою, як
Забутий вірш
У сороки зима на два боки, Добрі вісті несуть її крильця. А у тебе були білі щоки І коса, наче яра пшениця… Пам’ятаю сказала тоді-то,
У Василівці хмарилось
Пісня Він все свариться, свариться, Як скажу не те щось. У Василівці хмариться, А в Оленівці дощ. Через сварку не ладиться. Двох вона не єдна.
Целость Человека
Предисловие В проекте «Целость Человека» я рассказываю об открытом мной Необъективированном Человеке. Это открытие ожидалось от гносеологического Субъекта в лице философов («служащих человечества» –