Жах душі переселенський Мук пекельних Соловки Монастир преображенський Кровоточить у віки Зверх диявольська утроба За плюндрованих сердець Сущий ад землі та неба Міліонних душ кінець
Позначка: плин часу
Моя бабуся
Моя бабуся Гнилий сарай, мітла та ступа Старенька хата край села. І трав цілющих ціла купа Так пращурка моя жила. Заходиш, піч, одна кімната Без
Роздуми
Роздуми Так, живе собі людина до пори. Молода здорова та щаслива. А покотяться літа з гори. Де й подінеться та удалість щаслива. Діти розбредуться поростуть,
Блудень
Місяцю блудливий сатанинський лік Був би я щасливий у житті на вік Та твої астрали, зрадили мене. Всю нудьгу зібрали, у життя сумне. Сіє гріх
ПРОПАЖА
Сидить дід Колько на лавочці біля свого двору, непорушно дивиться поперед себе, як капітан океанського корабля, на високі, темно-зелені хвилі. Бачить кепсько, замість перехожих на
Осень
Кружит осень листья в танце озорном, Ласковое солнце в небе голубом. Смелой, вольной птицей, Вновь оставив дом, Улечу купаться в свете золотом. Это ведь последние