Пам'ять | Ромен. Літературно-історичний альманах.

Слава героям!

Сьогодні мені прикро, і я від болю плачу, Хоч маю силу й волю, і жінка сильна я. О, як же дуже мало я у цьому

СИНИ Синів ти своїх віддала на війну І дочок своїх віддавала. Чи мала спокійну ти ніч,хоч одну, І скільки в житті ти страждала? Одна ти

Любові вічний подих Присвячується лікарці Золотар О. І. Любові вічний подих Витає навкруги. Він є в моїх долонях І на губах весни. В очах зимових

Та я сама, зовсім сама край неба Іду, іду… Прошу тебе — не треба, Не видавай самоті моє горе. Я по життю іду — безмежне

Дракон Сил молчать моих больше нет. Нет, не бред это и не сон. Я открою тебе секрет. Я – Дракон. Кольца вьёт и шипит внутри,

О, если б я была такой большою, Чтобы могла потрогать облака. Ах, как они плывут над головою. И влагу жизни чувствует рука. * * *