Я низько кланяюсь вкраїнці За гідних дочок і синів. Хай небо їй несе в хмаринці Й дарує множество років. Радію посмішкам жіночим, В душі жінкам
Позначка: геноцид
У пам’ять про голодомор селян
Мультимедіа твірим-реквієм Цвіте-квітне вона біло… Рука матінки тремтіло подає її до рóтка, грони ті такі солодкі. Цвітом білим, ніби медом, – дати голоду потребу. З
Жертвам голодомору
Самотній дуб одвіковічний, І чорний ворон кряче там: Таврує голосом своїм, той сум повічний, Що дуб колись побачив сам. І кожна гілочка зітхнула, Як доля