Вперед… в минуле… Чи мені здалося? Вперед… в минуле… Дійсність ця гірка… Ми мріяли про райдужне майбутнє, А нас спіткала доля нелегка… Колись, ми й
Позначка: череда років
Износила платье осень
Износила платье осень: нет уж ярких красок в нём… Сизой дымкой – неба просинь, птиц исчезло стоголосье, солнца луч размыт дождём. . Гнётся голый куст
Накотило…
Накотило… Пожив. І любив. Діти виросли. Вдома – кохана. Вже не красень. Замет сивини В голові. Там, де рана – Не кровиться, не біситься пульс.
Я ткала поезію
Летіло будення так швидко в житті. Жбурляло мене в різні сторони — боки. Я рими, як скарб, все збирала в путі. В буття я робила
Я давно не була на подвір’ї старенької хати
Я давно не була на подвір’ї старенької хати, Не ступала ногою на батьківський рідний поріг, Де з теплом і любов’ю стрічала нас любляча мати, Коли
Красуня- осінь
Хлюпоче річка про життя, Джерельну воду забирає. Тече в щасливе майбуття, І літо бабине спливає. Дощу у пригорщі налий. Душа вбирає все навколо. Осінню сповідь