Могутня, богатирська постать Тараса Бульби – чистий плід фантазії геніального українця, чи все ж образ, підказаний реальністю, переданою в часі спогадами та оповідями рідних або близьких Миколі Гоголеві людей? Мабуть, немає роду чи родини, у якій би не пишалися своїми великими попередниками, пращурами. Особливо це стосується українців, які по праву можуть гордитися, що є нащадками великих лицарів степових – запорожців. Щоб упевнитися, що великому нашому землякові, синові Полтавщини, а Ромен теж був колись Полтавської губернії, Гоголеві про героїчне минуле розповідали не тільки книги, а щонайперше – його рідні, тому оглянемося на родовід і стисло оповімо про життєвий шлях одного з його предків, що своєю біографією нагадує образ Тараса Бульби.
Таким предком був Остап Гоголь, Остафій, або Євстафій, як значилося в документах зрусифікованої України.
Початок ХУІІ століття. Поділля. Село Гоголі, засноване шляхтичем Микитою Гоголем із Волині.
Молоді роки Остапа невідомі. У 1648 році він був ротмістром „панцерних” козаків у польському війську в Умані під керівництвом С. Калиновського.
Українські селяни повстають проти польських гнобителів і важка кавалерія Гоголя переходить на їх бік. Повстанці здобувають перемогу під Батогом. У травні 1652 року відбувається масове повстання селян проти чужинців. І полковник Гоголь отримує наказ Хмельницького звільнити прикордонний регіон від шляхти.
У 1654 році він керує Подільським (подністрянським) Могилівським полком. Виконує найважливіші доручення Богдана Хмельницького на Заході України.
З жовтня 1657 року Гоголь служить при Виговському у числі генеральної старшини. У липні 1659 року полк відзначився в героїчній Конотопській битві.
1664 року відбулося повстання проти польської влади Сулими і Сірка. Гоголь закріпився в Брацлаві. Тут відбувся програш битви і перехід Гоголя на бік Польщі. Причиною цього вчинку стало визнання Гоголем польського монарха.
А згодом він стає під булаву друга – Петра Дорошенка.
В Очакові разом із січовиками він досягає нового успіху і стає наказним гетьманом.
1671 року Польща наступає на Правобережжя України. В облогу потрапляє Могилів. А Остап Гоголь втрачає в бою сина. Відступає з козаками в Молдавію. Тут він підкоряється Ханенку та підпорядковується королеві. 1674 року король нагороджує його селом Вільховець на території нинішньої Хмельницької області. Згодом копію документа про це отримає у 1784 році дід письменника, полковий писар Опанас Дем’янович Гоголь для підтвердження шляхетського походження.
Про Остапа Гоголя Опанас розповідав синові Василеві – майбутньому українському письменникові, автору відомих драматичних творів, батькові Миколи Гоголя, який хоч і писав російською мовою, оскільки здобував російськомовну освіту і був кинутий у російське світське життя, все ж не міг прийняти „кацапщини”, а відтворював у своїх поетичних повістях український, вільнолюбивий дух, висміявши химерні вади в російському середовищі. А українське життя, справжні, не спотворені асиміляцією українські характери, змальовував з особливою любов’ю і теплотою. В тому числі показав і дух незборимості у образі козака Тараса Бульби, який був рідним і близьким йому, може, не менше, як його славетний реальний пращур Остап Гоголь, з якого чи з його побратимів і писався образ Тараса. Образ, який за поетичною романтичністю не поступається героям народних дум, бо, мабуть, у розповідях діда і батька теж було багато романтики і творчого змалювання тих часів і героїв.
1674 року видається королівський універсал синові Остапа – Прокопові на село Озаринці та призначення Остапа наказним гетьманом: „для кращого між усіма вами правління Гетьманом Наказним уродзоного Гоголя призначаємо…”
Рішенням сенату козаки на чолі з Гоголем передислоковуються в Димар. Йому підпорядковується фортеця та Димарське староство, Чорногородка, Коростишів, Димар. Козаки отримують 60 тисяч злотих.
Як бачимо, пращур великого письменника був не просто відважним козаком і щирим патріотом України, а й талановитим воєводою та державним мужем.
Помер Остап Гоголь 5 січня 1679 року у Димарі. Січового побратима Богдана Хмельницького, який 27 років був полковником, п’ять – наказним гетьманом, поховали в Києво-Межигірському монастирі. Євангеліє 1644 року в срібно-золотій оправі Гоголем подаровано монастиреві. Там же у Святодухівській церкві знаходяться потртрети Богдана Хмельницького та Остапа Гоголя, чий життєвий шлях прослався поряд упродовж тривалого часу.
Микола Гоголь став лицарем у слові. Гідно продовжив свій козацький рід. Недарма кажуть, що у світовій літературі еталоном сатири є Марк Твен, а еталоном гумору – син України Микола Гоголь.
