У приміщенні богадільні по вулиці Московській у 1874 році відкрита Роменська земська повітова лікарня на 45 ліжок. Завідував нею лікар Бартош Дмитро Васильович. У своєму звіті за 1882 рік він дає коротку характеристику лікарні: ” На 15 тисяч міського населення і 150 тисяч сільського всього 45 ліжок у 6 палатах верхнього поверху богадільні. Там же, на другому поверсі, лежать хворі Приказу громадського піклування.
На нижньому поверсі – 100 чоловік опікуваних хворих, в числі яких багато ідіотів, паралітиків, у вищій мірі неохайних суб’єктів,що неймовірно забруднюють повітря, яке піднімається вгору. Палата сифілітиків виходить у спільний коридор. Найбільш важливу незручність являє собою церква, що міститься поряд із палатами, так що публіка заповнює лікарняні коридори і розносить по місту заразу. Тільки в 1881 році білизну заразних хворих почали прати окремо”.
За користування спорудою богадільні повітова лікарня вносить орендну плату Полтавському благодійному товариству 500-700 карбованців на рік.
У повітовій лікарні Ромен надавалась більш кваліфікована спеціалізована медична допомога.
Медичний персонал лікарні складався з лікаря-спеціаліста з усіх хвороб, лікарського помічника та фельдшера-аптекаря. Лікування було в основному платне. Так, у 1879 році із 187 хворих 182 були ті, що платили, і 5 лікувалися безкоштовно, а в 1895 році всі 590 чоловік вносили платню за лікування.
У постанові 19 скликання Роменського повітового земського зібрання 1883 року вказується: “…при поступанні в лікарню треба платити 1 карбованець, а потім по 20 копійок за добу перебування в лікарні, поставити 5 ліжок для безкоштовних хворих”.
У 1879 році в повітовій лікарні лікувались 56 венеричних хворих, 46 – із ” гарячкою”, 35 – із хворобами серця і дихальних шляхів, з тифами – 16, з сухотами -16. На утримання хворого на дому витрачалося близько 80 копійок.
Вперше хірургічна допомога в лікарні почала надаватись у 1882 році. Всі рани перев’язувались мазями і пластирями при допомозі корпії і ганчірок. Вартість утримання лікарні за 1882 рік складала 9393 крб., з них 2793 крб власних коштів (плата за лікування), 8600 крб .доплачувало земство.
У 1886 році постало питання про виведення повітової лікарні з приміщення богадільні. Необхідно було найняти кілька приватних будинків, придатних для розміщення лікарні на 30 ліжок з операційною, приймальною, амбулаторією, аптекою, лабораторією.
Найбільш підхожими виявилися два приватних будинки, але вони виходили на шумну вулицю. Крім того, за них запросили 1700 крб., тобто вдвічі більше, ніж за оренду богадільні. Тому земські повітові збори вирішили будувати лікарню. У 1902 році земська управа підшукала архітектора, якому було доручено скласти проект і кошторис для будівництва. Передбачалося побудувати головну двоповерхову споруду лікарні з цегли і окремо одноповерхову дерев’яну, оштукатурену – для інфекційних хворих. Будівництво розпочалось у 1905 році і закінчилось у 1907 році. Повітова лікарня у новому приміщенні почала функціонувати з 25 серпня 1907 року.
У Полтавській губернії в більшості повітів було побудовано спеціальні капітальні будинки для лікарень. На спорудження таких будинків у Ромнах і Лубнах було витрачено понад 80 тисяч карбованців – велика для тих часів сума. Крім двох основних споруд на території лікарні побудована одноповерхова цегляна, в якій містилися квартира доглядача лікарні, лікарняна аптека, кухня з хлібопекарнею, контора і кімната для проживання санітарів. Друга одноповерхова – для машинного відділення, в якому обладнана котельня з паровим котлом системи Вольфа, приміщення для парової машини в 22 кінських сили та динамомашини – генератора постійного струму 110 вольт, пральні – приміщення з паровим нагрівом і сушильнею, дезинфекційне приміщення із стаціонарною паровою камерою Крупіна.
Був також зведений житловий будинок для середнього персоналу і санітарів, збудовані цегляне складське приміщення, морг, господарські хліви. Споруджені артезіанська свердловина глибиною 110 метрів зі штанговим насосом для накачування води в 25-кубовий бак на водонапірній башні, каналізаційні споруди, біофільтр.
У лікарні було центральне водяне опалення, приточно-витяжна вентиляція, водопровід, центральний нагрів води, місцеві електричне освітлення і каналізація.
У той же час у місті ні електростанції, ні водогону не було.
Головний двоповерховий корпус лікарні на той час був архітектурною прикрасою міста. За обладнанням лікарня відповідала основним вимогам для лікувальних закладів часу.
У 1907 році лікарня мала профільні терапевтичні, хірургічні, венерологічні ліжка ( всього 65), які містилися в головному двоповерховому корпусі, 10 ліжок для гострозаразних хворих – в одноповерховій споруді, там же амбулаторія.
У штаті лікарні були: хірург, терапевт, окуліст, три фельдшери, три сестри милосердя, фельдшер-акушерка, в лікарняній аптеці – аптечний фельдшер, його помічник і служитель. Головним лікарем був хірург Волков Д.Г., терапевт – Ольдекоп М.І. З 1909 до 1912 року щорічно лікувалося 1250-1800 хворих.
Лікар Волков Д.Г. був хірургом високої кваліфікації з широким діапазоном, про що свідчить навіть неповний перелік його хірургічних втручань.
На утримання лікарні витрачено 36537 крб.43 коп., в тому числі на гас для стерилізації і дезинфекції 3 пуди в місяць, вартістю 1 крб.80 коп. за пуд, на мило для прання білизни – 5 пудів на місяць, вартістю 4 крб.40 коп. За пуд, на придбання дров для опалення 22 печей – 1236 крб.
До каси лікарні надійшло: 1 крб.04 коп. за загублену білизну, 1 крб.65 коп. за неявку на службу, 55 коп. за розбитий термометр, із земського складу одержано на 3076 крб. ліків, предметів догляду за хворими. Вартість лікування одного стаціонарного хворого за добу -12,5 коп., утримання персоналу, харчування, опалення, освітлення – 1 крб. 61 коп.
Із початком війни у 1941році в лікарні розгорнуто 112 ліжок, половина з них –для воїнів. Венеричне відділення було скорочене. Для розміщення поранених на фронті земська управа в цьому ж році поряд з інфекційним бараком побудувала два утеплених бараки.
У 1914 році медичний персонал лікарні складався з 11 осіб – 4 лікарів (хірурга, терапевта, окуліста, амбулаторного лікаря-терапевта), 7 середніх медичних працівників (трьох фельдшерів, двох акушерок, медичної сестри, фельдшера-аптекаря). В цьому ж році в лікарні відкрито рентгенкабінет (лікар – хірург виявляв наявність металевих осколків у поранених) і бактеріологічну лабораторію для досліджень при підозрі на захворювання холерою.
У 1915 році в місті для лікування поранених на фронті організовуються: лазарет Червоного Хреста в головному корпусі Роменського винного складу (нині учбовий корпус сільськогосподарського технікуму), лазарет Спілки міст (нині приміщення школи № 6). У лазаретах працювали досвідчені фельдшери. Контроль за їх роботою здійснював закріплений лікар із повітової лікарні.
Лікарі земської медицини систематично підвищували свою кваліфікацію шляхом участі в медичних з’їздах, конференціях, виїжджаючи до Москви, С.-Петербурга та інших міст.
У різні роки в період земства у місті працювали лікарі: Пласецький В.С., штаб-лікар, колезький асесор – повітовий лікар; Ватман В.Г. – міський лікар.
В архівних документах Полтавського обласного архіву є прізвища приватних лікарів, які працювали в Роменському повіті. Зокрема в місті Ромни: Юдзевич І.К., доктор медицини, колезький радник; Тихонович, медико-хірург, надвірний радник; Сосновський В.Й. У повітовій земській лікарні працювали: Волков Д.І., Оделькоп М.І., Равич М.А. Лікарі повіту підвищували свій кваліфікаційний рівень, ділилися досвідом. Так, на з’їзді лікарів у м. Полтаві (1907р.) Роменську земську медицину представляв лікар А.В.Карпенко; на V Міжнародному акушерсько-гінекологічному Конгресі (1910 р.), на двох з’їздах російських хірургів в Санкт-Петербурзі та Москві (1910,1912 рр.) – Д.І.Волков, на з’їзді лікарів Півдня Росії по боротьбі з заразними хворобами (1910 р.) – запасний лікар П.Г.Мошков; на терапевтичному з’їзді в Києві (1912 р.) – лікар М.А.Равич.
У відрядження в Київський військовий госпіталь по вивченню практичного застосування препарату Еріха “606” виїжджав запасний лікар П.Г.Мошков; на виставку протитуберкульозних препаратів та методик, яка проводилася у Полтаві – лікарі повітової лікарні М.І.Оделькоп та Засульської дільниці Є.С.Терешкевич.
