Самотній дуб одвіковічний, І чорний ворон кряче там: Таврує голосом своїм, той сум повічний, Що дуб колись побачив сам. І кожна гілочка зітхнула, Як доля

Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
![]() |
Письменники та журналісти, вчені й аматори, поети і прозаїки, художники та гумористи – всі, хто вміє тримати перо. А таких на славній Роменській землі немало. |
Самотній дуб одвіковічний, І чорний ворон кряче там: Таврує голосом своїм, той сум повічний, Що дуб колись побачив сам. І кожна гілочка зітхнула, Як доля
Присвячую моїй матусі Курличуть в небі журавлі, Від берегів давно відчалили вже кораблі А над порожньою колискою старенька Мандрує в снах зі мною ненька… Пробач
Чигиринцю Леоніду Васильовичу Я напишу тобі листа І запрошу в життя своє. Коли вже трапилося так, То мабуть щось у цьому є. І не питай
В чистом поле, за рекою В цыганском таборе весна. Песней душу успокою. Пой-звени, моя струна! Конь, гитара, вольный ветер Да костров хмельной дымок. Кто же,
Подари мне, папа Карло, Буратино! Мы с ним отправимся туда, где чудеса. Там затянуло пруд старинный бурой тиной. Но у пруда растёт зелёный сад. В
Я словно на ипподроме азартный игрок. Играет со мной злую шутку неистовый рок. Как будто в бреду, По жизни бреду. Порой говорю ерунду: Ах, если