МОЯ УКРАЇНО! Обкидаю поглядом довкола, Із вікна вагонного – і дивно: Здається, що раніш ніколи Не бачила тебе такою, Україно. Ранкові роси мерехтять на травах,
Позначка: патріот
Твій погляд
Твій погляд Твій погляд, сумний і печальний, Зловила я на собі. Свій, ніжний й прощальний, Подарувала тобі. Погляд лиш твій – іскринка, Разом з моїм
Я ніколи не був малоросом
Я ніколи не був малоросом Я ніколи не був малоросом І в холодній чужій далині Золотим, перезрілим колоссям Україно, ти снилась мені. І куди б
Заметіль
Заметіль Закапелками Ромену Серебриться заметіль. У фаті, як наречена, Стеле милому постіль. Скрізь білесенькі подушки Напрочуд, як пух, м’які Вид січневої пирушки… І думки –
Дніпро нахмуривсь…
Дніпро нахмуривсь… Дніпро нахмуривсь, брови – кручі, Шумить і піниться, як віл реве. Довкола нього діти сучі Суспільство вибудовують нове. Жива природа – кладовище, Для
ДО ВЧИТЕЛІВ
І хай нелегка ти, учительська ниво, І труд твій оплачений хай несповна, Та є в тебе, вчителю, те найдорожче, Чого у професіях інших нема. Лиш