РАЙСКИЕ ЯБЛОКИ Я о тебе, мой милый, не думать не могу. Рассыплюсь райским яблоком на белом, на снегу. Райские яблоки – печаль моя и боль.
Позначка: сенс життя
НЕ МОЯ ВОЛЯ, ТВОЯ ДА БУДЕТ
НЕ МОЯ ВОЛЯ, ТВОЯ ДА БУДЕТ Когда нам кажется, что мы готовы на любую жертву, но кроме той, которая нужна Ему*, Мы всеми силами души
Мріє сонно трава біля річки
Мріє сонно трава біля річки Про яскравий від сонця промінчик Про туман, який вранці розтане Та сміється в траві стрикоза Що не впала ранкова роса
Право на помилку
Життя невпинною рікою Вже не виходить з берегів І ми у вирі із тобою Лиш відчуваєм плин років Вже не такі категоричні Вже по характеру
Сповідь
Медсестра Пригнічена роками і нуждою. Доволі потріпали перемін вітри. Дітей одна ростила, стала як вдовою, Із щирою душею медсестри. У добрий час в лікарню хто
Бабье лето паутиной пролетело…
Я по улице этой, как на праздник хожу И встречаю знакомые лица… Очень мало всего у тебя я прошу- Не сердись на меня и не
НОВОГОДНЕЕ
НОВОГОДНЕЕ Полночь… Старый год уходит под напевы вьюг… С НОВЫМ ГОДОМ! С НОВЫМ СЧАСТЬЕМ , мой далёкий друг! Очень жаль, что километры разделяют нас… Хорошо
Чекай мене
Мрія Ти, як спалах яскравий зорі на казковім світанні, Не питаючи, в душу заглянув мою. І побачив усе, чим жила від темна і до рання,
Я неначе відрізана часом
Мамі Закрию на замки всі двері І вимкну світло. Просто помовчу. Не поклонятимусь Венері І до знайомих не піду. Залишу в спокої серденько, Від зла
Я залишилася з думками наодинці
Життя Усе минає – горе, страх і сльози, Все відступає – зрада, відчай, біль. Проходить дощ і замовкають грози, Сніг розтає, вщухає заметіль. Минає свято
Як тяжко вийти із нерівного двобою
РОМЕН Душею до тебе припала, Уквітчане місто Ромен, Тебе споконвік прославляло, Чимало відомих імен. Вздовж берега Ромену-річки – Уквітчані хатки, садки, Розвилисті стежки, мов стрічки,
НОСТАЛЬГІЯ
ТИША Чую, як дихає тиша, Безсоння надходить сумне, Немовби настирлива миша, Доводить до сказу мене. Качаюся з боку я на бік, Тріщить голова від думок,