Заглиблюючись у сиву давнину нашого краю, вивчаючи устрій та побут тих людей, хто мешкав тут, аж ніяк не обминути і не помітити моментів правосуддя нашими
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
Заглиблюючись у сиву давнину нашого краю, вивчаючи устрій та побут тих людей, хто мешкав тут, аж ніяк не обминути і не помітити моментів правосуддя нашими
Безпеку людей і навколишнього середовища, їх захищеність від шкідливого впливу техногенних, природних, екологічних надзвичайних ситуацій уже сімнадцятий рік поспіль забезпечують працівники нашого Центру. Лише в
26-30 вересня у Ромнах, що на Сумщині, на базі 2 Спеццентру МНС України зібралася світова еліта кінологів-рятувальників – тут проходив 18 Чемпіонат світу. Протягом 5
Доля розпорядилася так, що тільки чотири роки тому під час одного з відвідувань Деревськими Ромен з’ясувалося: старші діти сім’ї після переїзду в Україну з Грозного
Заклик Вкраїнці мої, не корітесь ви злові, Яка б не лягала під ноги нам путь, Візьміть у похід моє мужнєє слово, Як воїни-соколи зброю беруть.
Звернення до землі О земле рідна, земле мила, Чом не борониш ти себе? Нащо ти грудоньки відкрила, Щоб ґвалтували всі тебе? Нащо красу свою топтати
МОГИЛА НЕВІДОМОГО СОЛДАТА На далекій Сумщині моїй – Могила Невідомого солдата. Пройшло з тих пір чимало літ, А ти ще й досі держиш автомата. Вже
Поезіє моя Як на поля засохлі тепла злива, Як вітер-холодок у літню спекоту, Як пташці у політ надійні крила, Ковток води на жнивному лану, Скупа
Рідна хата Рідна хата – колиска родини, Діду й татові мила була, Під причілком щороку калина Білим цвітом весною цвіла. А по осені кетяги стиглі
Висота душі Відведений нам вік ми ділим на літа, Йдемо по них, як по щаблях драбини, Щоденні помисли, постійна суєта Не всім шляхи встеляють до
РАЗУМ И ТЕЛО Встретились Разум и Тело. Он не хотел, Оно хотело. Встретились Тело и Разум, И всё изменилось сразу. Два Разума встретились – гром
Я ВСЕГДА БЫЛ ТАКОЙ Леонову Вячеславу Николаевичу Развязали мне руки и дали мне хлыст, Чтобы я отхлестал, отхлестался. Я всегда ненавидел чужие углы, Потому-то нигде