На пенсію наша колега зібралась. Усі їй бажають життя без турбот, А в неї струна у душі обірвалась – Важкий він – останній в житті
Позначка: плин часу
БУРУЛЬКА
Бурулька іскриться на сонці чарівна, Та, правда, недовго так сяє вона, Бо серце м’якеньке ця має царівна. Як сонце пригріло – лишилась вода. Не віриться
ХВИЛИНКИ БІЖАТЬ
Тече рівномірно хвилинками час, Щасливий комусь чи не дуже. Життя так проходить у нас чи повз нас, Кому як судилось, мій друже. В одного достаток
Топонімічні перлини рідного краю
Про тебе заспівую знову, О краю мій, серце моє! О. Ющенко Село Яснопільщина Липоводолинського району розташоване на водорозділі річок Сули і Хоролу на відстані 12
Легенди про заснування села Рубанка Недригайлівського району та виникнення його назви
Читай і думай, друже мій, і не цурайся свого роду. Земля – це книга, у якій – історія твого народу. Д. Білоус I. Це трапилось
Топонімічна мозаїка села Хмелів Роменського району
Моя земля для мене – рай; я все, я все зроблю, щоб полюбили ви мій край, як я його люблю. Д. Білоус До війни до
Село Андріївка на топонімічній карті Роменщини
Будь благословенна, отча земле, ти подарувала нам життя, ті скарби, що все єство приємне, – ясний розум, світлі почуття. Д. Білоус Коли засноване село Андріївка
Легенди рідного краю
Муховате Трапилося це ще за часів Київської Русі. Подобалось мандрувати землями одному князеві. А славився він сміливістю, відвагою. Та досить часто показував свою зверхність над
ПОРИ РОКУ – ЛЮДСЬКІ ДОЛІ
Весна – це юність полохлива, Цвітіння квітів, трав, дерев. Це – вічна молодість щаслива, Хвацька, за душу всіх бере! Весна – пора кохання зріла, Пора
ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКЕ СВЯТО
ОГЛЯД ЕКСПОЗИЦІЙ МУЗЕЮ Оновлений музей літературний Приймав гостей услужливо, з душею. Це дійсно центр училища культурний, Тут книги зібрані – гордість музею. Окрім творів видатних
Соловки
Жах душі переселенський Мук пекельних Соловки Монастир преображенський Кровоточить у віки Зверх диявольська утроба За плюндрованих сердець Сущий ад землі та неба Міліонних душ кінець
Моя бабуся
Моя бабуся Гнилий сарай, мітла та ступа Старенька хата край села. І трав цілющих ціла купа Так пращурка моя жила. Заходиш, піч, одна кімната Без