(Продолжение, начало смотри №4 2008 г.) На следующее утро налегке восходители быстро достигли вершины Раздельной. Но что это? Оказывается, гребень вершины, ведущий к пику Дзержинского,
Позначка: плин часу
НАМ БОЛЬШЕ НЕКУДА СПЕШИТЬ
(размышления у полотен В.К. Зосенко) – О чём же мавр поведал кардиналу, – спросила я у Зосенко вчера. Каштановые вечера И мая ароматные рассветы… Нет,
ЕРУНДА
В берендейских дремучих лесах Потерялся мой след безвозвратно. Чудеса, брат ты мой, чудеса! Но не вернуться мне теперь обратно. Я устал кочевать по Руси! От
ДО НАЩАДКІВ
20 березня 1639 року народився Іван Мазепа Із кожним роком все ймовірніше мені, Чи маю корні від Мазепи я, чи ні. Хоч три століття з
Скрипка
Всіма покинута, забута, Стояла вона на вікні. Неначе морозами скута Тонула в вечірній імлі. І разом із нею тонули Мелодії ті чарівні, Що ви не
По попелищу почуттів
По попелищу почуттів. З уламків серця не складеш любов. По попелищу почуттів іду на Каяття. Може, розп’ята буду на Хресті, і грішну кров Віддам у
Зустрічай мене
Зустрічай мене Ти мене на зорі зустрічай, Я прийду по росі світанковій, Як приходить весна у наш край, У ліси, на поля і в діброви.
Осіннє золото
Осіннє золото Стоять дуби вишнево-величаві, Береза жовтим листям шелестить. Осіннім золотом горить до небокраю Цей дивний шлях – життя остання мить. Ми йдем з тобою
Ноктюрн
Буває час що мимоволі викликає В чуйній душі захоплений подив, Це вечоровий час, коли собою угортає Древній Ромен до неозорих обріїв. Залиштеся опісля Ілліна, душею
Леонідові Полтаві
Його земля пригнічена зростила, Вселила мужність у своє дитя, З великим, добрим серцем відпустила На чужину, до кращого життя. Чи ж знала ти – летіли
ПЕРШОДЖЕРЕЛА ТВОРЧОЇ ДОЛІ ПИСЬМЕННИКА ЛЕОНІДА ПОЛТАВИ
Дана робота була представлена на літературно-мистецький конкурс учнівської молоді „РОДЕ НАШ КРАСНИЙ”. Леонід Едуардович Пархомович (Єнсен, Полтава) народився 18 серпня 1921 року в селі Вовківці
Лист-подяка навіки заснувшим юнакам січня 1918 року
Доброго дня, шановні герої! Пише вам звичайнісінька дівчина-підліток п’ятнадцяти років, душа якої чуйно ставиться довсіх трагедій рідного краю. Минуле нашого народутрагічне й героїчне, сповнене яскравих