РОЗДУМИ БІЛЯ ПАМ’ЯТНИКА КОБЗАРЮ Шевченко – український геній, Художник справжній і поет, Увіковічений в Ромені Його могутній силует. Ідуть до пам’ятника люди Віддати шану Кобзарю,
Позначка: не згинатися
Землякам
Землякам Я вдячний вам, мої Немудруї, За перший крок і перший промінь сонця, За посох ваш на всі шляхи мої І погляд матері з усвітнього
Пора домой
Желанная мелодия Восторжествуй душа, открой свой идеал! Найди мелодию блаженства, Чтоб алчный разум ритм узнал, Вкушал плод истин совершенства. Еще вчера был путь, нелегок и
Мне нравится встречать рассвет
Уже я не умею… Уже я не умею равнодушно жить И не научился скорость превышать. Хочу подаренною жизнью дорожить; Люблю свободно мыслить и дышать. Мне
Де волю шукати
Де волю шукати, Ніхто нам не скаже. Який шлях до неї, Ніхто не покаже. Хмельницький ту волю На шаблях шукав, А потім Калниш В Соловках
Останній лист
Останній лист Так вже судилося, що я тебе не пам’ятаю, тату. Досить маленькою була, коли ти був живий. Не довелось мені як донечці тебе ласкати
Экипаж Ковчега
Скачать книгу: e_PUB, BF-2 Научно-фантастическая повесть Экипаж Ковчега. Жанр – пост-апокалипсис, альтернативная история. Автор – Турченко Вячеслав Михайлович, 2012, ©. Первая онлайн публикация. Сайт произведения
Я не боюсь того, что будет
Я не боюсь того, что будет. Я не стремлюсь предвидеть это… Мне хорошо не знать покуда Я буду жить из лета в лето! Не прибегаю
Землякам-письменникам
Людмилі Ромен Білосніжні світанки за межами білого світу ясним сяйвом зими пломеніють у білих руках. Світло-біла любов білизною пташиного лету серед ясного неба біліє по
З ВИСОТИ ПТАШИНОГО ПОЛЬОТУ
З ВИСОТИ ПТАШИНОГО ПОЛЬОТУ Летять журавлі, курличуть, На крилах весну нам несуть. До себе вони мене кличуть, Бо, може, життя в тому суть: Щоб, часом,
Оглянись и осмысли…
Оглянись и осмысли… Все не спишешь судьбой! Мы порою не искренни даже сами с собой… Делим хлеб, с кем не следует, шлем улыбки врагам, Обстоятельства
ЖУРАВЛИНЕ ГОРЕ
ПІЗНЯ ОСІНЬ Покрила паморозь дерева, Срібне листя аж дзвенить. Тепла вже зчерпані резерви І осінь землю холодить. Так швидко літечко минуло. Відколосилось, відцвіло. Холодним подихом