Бува, сижу я в холодку, Вгорі пташки літають… – А чи ти був на “передку”? – Мене в цей час питають. Гребу я збіжжя на
Позначка: не згинатися
Чорні Ангели
Роменські вóрони … З дитинства пам’ятаю, Як грає зграя над путями, що ведуть Кудись в майбутнє, за околицю, за грані. Та стук коліс. Та на
СЕРЦЕ МАТЕРІ
(Ользі Морозовій – мамі Олександра присвячую) В полоні син… А мати – тут, на волі, Та хмелем руки їй скорбота обвива. Її не втішать відомості
ВЕЛИКОМУ – ВЕЛИКЕ
Едуардові Бондаренку Одвіку не бракує славе́тних нам іме́н. Великому – велике, казали так здавен. Красивому – красиве, а до грошей – гроші. І гнуть хребти
ЛИШ ЧАС, ВІН ВІДПОВІСТЬ.., ПОТО́МУ
Роме́нцям Ми живемо, перегортаємо історії сторінку. Сприймаємо її, як ту розбе́щену, примхли́ву жінку… Погоджуємося чи ні – Що світу тільки лиш в вікні? Чи вгору
Пам’ять житиме вічно
Стояв, тихо догораючи, нічим не примітний буденний вечір. Здавалося, ніщо не віщувало чогось особливого чи неординарного. Я закінчував збирати в траві пахучі яблука, аж раптом
Давайте об’єднаємося, браття
Давайте об’єднаємося, браття Ну доки ж нам блукати в диких хащах? Вже так втомились! Господи, прости. Вкраїно мила, ти ж бо не пропаща, Але ж
Пробач, Україно…
Пробач, моя ненько, пробач, Україно, Пробач, що ти знову в тяжкій боротьбі. Пробач, що і досі стоїш на колінах, І важко, і страшно, й печально
ПРАПОР УКРАЇНИ
Україна Україна – велика й могутня. Україна – свята й самобутня. Потопає у травах і квітах, Ще й Тарасові зна заповіти. Тут є люди і
ЧАС ЗУПИНИВСЯ
БЛАГАННЯ Слава Україні і героям слава! Україна наша – сильная держава. Де ти не родився, де не проживав, Матір-Україну ти не забував. Не забув червону
МОЄ СЛОВО
ВКРАЇНСЬКА МОВА Вкраїнська мова розмаїта Іде до нас через віки, Барвиста, чиста, соковита, Як струмінь чистої ріки. Найбільше це добро народу, Вона з любистку та
ВІДГОЛОСКИ
Розсипалась росою по траві Сльоза уже минулого сторіччя, Здається, що і край мій овдовів І вже не має власного обличчя. Блукаючи у травах у гірких,