Слова Петра Харченка. Музика Василя Манька.
Він все свариться, свариться,
Як скажу не те щось.
У Василівці хмариться,
А в Оленівці дощ.
Через сварку не ладиться.
Двох вона не єдна.
Що ж тоді залишається? –
Він – один, я – одна…
Сонце в хмарах не тьмариться
І засвітиться знов.
Все в житті повертається,
Якщо справжня любов.
Уже сонечко світиться –
Тож надії не морщ,
І любов переміниться
На цілющу, як дощ.
Почастішала ікавка –
Кажуть, згадує хтось.
Чую серцем Василівка,
Де гриміло на дощ.
В небі змило хмариночку
І любов промовля:
«Повертайся в Василівку
До свого Василя!».