Хвилина мовчання…Як дьоготь, розлита… Ковтаємо сльози, бо серце щемить. Розходиться горе чумою по світу, Та, певне, не всім чуже горе болить… Хвилина мовчання… Гірка і
Позначка: Путін – терорист
Яків Маркович – літописець Гетьманщини та свідок історії Роменського краю
Історія України XVIII століття збереглася не лише в універсалах гетьманів, державних актах чи архівних документах. Не менш цінними є особисті записи сучасників, які день за
Насупивсь, навис небокрай
Рондель-тавтограма (всі слова — на літеру Н) Насупивсь, навис небокрай, Невдовзі нагряне негода – Нескошених нив насолода! Нап’ються нарешті нехай! Негодо! Наснаги надай, Навіюй надію
Я напишу тебе
Інтимно-ліричне Я напишу тебе музикою, Я напишу тебе Словом – і станеш ти Піснею… Я напишу тебе Фарбами, Я напишу тебе Кольором – і станеш
Грійся, метелику, грійся
Грійся, метелику, грійся. Літа лишається – місяць. Ще невловимі печалі… ми їх щораз приручали. Пише фрагменти прологу тиша ріки: про дорогу звіяного падолисту – плине
Ти – захисник!
Своїм внукам – близнюкам присвячую. Будь гідним сином України, Свого народу і родини! Будь гідним слова – я Людина! Захиснику наш, рідний сину! Хай віра
Костюк Олег Олександрович
Народився 3 листопада 1981 року м. Ромни Сумської області. Працював водієм вантажівки, захоплювався футболом. Мешкав у місті Суми, Ромни. Брав активну участь Революції Гідності, задля
Колискова Софійці
Пам’яті Ірини Шевченко та її донечки Софійки Спи, моя доню, моє янголятко, Поруч матуся, тепер вже навіки, Вщухли тривожні пронизливі крики, Спи, не лякайся нічого,
Руднєв Андрій Володимирович
Руднєв Андрій Володимирович Народився у м.Ромни 09 серпня 1983 року. Старший лейтенант 25-ї окремої повітряно-десантної бригади. Проживав із сім’єю у с.Вільне Самарівського району Дніпропетровської області.
Знов оглядаюсь згадкою в минуле
Знов оглядаюсь згадкою в минуле – Рятую душу від проблем війни… Ровесники не знали і не чули, і тільки лиш сьогодні жах збагнули, як полетіли
Історія садиби Терновців: від величі до забуття
Іноді достатньо однієї старої фотографії, щоб розпочалася справжня історична подорож. Саме так сталося і цього разу. Випадково натрапивши в інтернеті на чорно-білу світлину старовинної садиби,
Пам’ять
ПРИСВЯЧУЮ загиблим колегам моєї школи, яку знищив ворог. Цвітом вишень життя в школі пролетіло, Час веселий збіг струмочком – нанівець… В цій оскомі терпне серце,