Там, де у Пустовійтівці, в Посуллі, Історією повниться душа. Стоїть над шляхом у тяжкій задумі Велична постать батька Калниша. Де над Сулою стеляться тумани, Де
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
|
Рифмовані рядки, вірші, поеми, оди, Пісні та приказки, пародії – усе знайдете тут. Від епіграм до епітафій, дойде І до романів у віршах. Талановитий люд Друкується в “Ромені”! |
Там, де у Пустовійтівці, в Посуллі, Історією повниться душа. Стоїть над шляхом у тяжкій задумі Велична постать батька Калниша. Де над Сулою стеляться тумани, Де
Через віки і гомін рубежів Він вистояв, стерпів облогу. І ось в сучасному столітті на межі Він прокладає шлях, свою свободу ********* Це місто вже
Моя Роменщино! Ти так мене чаруєш! Ти бачила всі радощі, весь світ, Всі скрути переносила та горе, Тобі вже більше аніж 1000 літ. Ти краща
Красит небо вечер В тёплые тона, Вновь меня ласкает Лета тишина. Стелятся туманы Над рекой Сулой, Как не восхищаться Этой красотой. Я бы стал пылинкой,
Улица Сумская Улица Сумская, Улица родная, Улица зелёная , Улица раздольная, Улица широкая, Как стрела продлённая. Всеми так прохоженная , Всеми так ухоженная, Ветрами обдуваемая
Стоять на висотах скіфські могили, Притулок знайшли в них скіфські вожді. Блукали ці люди, їх воля манила – Землю любили, гартувались в труді. На моїй
МИНУВШИНУ ЗАБУТУ ПОВЕРТАЮ. Я знов з тобою , древній град, Землею рідною милуюся святою! Неначе у квітучий Райський Сад Вознеслася душа Покровською горою! До твого
Лето прошло! Осень настала И мне на душе холодно стало, Холодно так, как будто зимой, Сердце мое не нашло покой Не нашло и потерялось В
Игра по правилам Я просто для тебя была игрой, Ты хотел выглядеть, как герой. Играл, играл, пока не выиграл Над чувствами моими ты. Я вижу
– Собі – То – будяки, а то – колюче терня. В обличчя – буревій. На серці – майота. У спогади вона мене поверне. Щось
О, как же мало осталось их у нас, Болезни, старость подкосили их. Седьмой десяток лет пошел, как пробил час Конца времен кровавых и лихих. Вы
Миколі Даниловичу Ілляшенку, освітянину за фахом, журналісту за покликанням, члену Національної спілки журналістів України, члену Європейської спілки журналістів, почесному громадянину м. Білопілля і просто… Людині.