Заслуженому працівникові культури України Валентині Олексіївні ЄФРЕМОВІЙ – мистецвознавцю, журналістові, землячці, колезі, Послу Всесвітньої Федерації миру, талановитому топ-менеджерові Сумського земляцтва у Києві: 1. Ми познайомились
Категорія: Поезія
|
Рифмовані рядки, вірші, поеми, оди, Пісні та приказки, пародії – усе знайдете тут. Від епіграм до епітафій, дойде І до романів у віршах. Талановитий люд Друкується в “Ромені”! |
СЛАВСЯ, РОМЕН!
Слався, Ромен, моє місто кохане! Плюскіт річок у вечірній імлі. Пишні сади і квітучі каштани, Шпилі церков на козацькій землі. Хвилі пісень і знамена прадавні.
КЛЮЧИНИ РІДНА СТОРОНА
Ромен…Ромен…У цьому слові Бринить історія сама: Шевченку рідне і Франкові Було це місто недарма. А нині радість Батьківщини – Над містом ще одна зоря: Ромни
СТОЇТЬ КУРГАН – РОМЕНЩИНА МОЯ
Летять віки, пройшли по них народи, Зоставсь лиш спомин – сива ковила; В степу курганом, символом свободи, Утвердилась Роменщина моя. Живе там пам’ять волелюбних скитів,
РОМЕНЕ МІЙ
Ромене мій – моя маленька рідна Україно! Каштаноооко так дзвениш поміж черлених горобин. Тут скіф мечі гострив на сонці у тяжку годину, Тут славу колихають
ДО 1100- РІЧЧЯ РОМЕН
ДО 1100- РІЧЧЯ РОМЕН Над Роменом моїм, Оповитим земною красою, Сходить сонце щоранку І життя протіка день у день… Я лишаюсь твоїм Історичним минулим, Сулою,
Вірші про Роменщину
Вечір на Сулі Туман вже стелиться на лузі, І прохолода верби обійма, Темніє там, на виднокрузі, І наче диха скошена трава. Та річка гріє ще
РОМЕНСЬКІ КАШТАНИ
Білі каштани, роменські бульвари, Кружляють в алеях закохані пари, В парку лунають оркестрів баси, Юності сміх, дзвінкі голоси. Приспів: Рідний Ромен, рідне місто моє, Серцем
СЛАВСЯ, РОМЕН
Ти стоїш величаво над Сулою на кручі, Рідне місто моє, сивиною покрите. Твою славу вінчають твої землі родючі, І народ наш у праці хвалу воздає!
РОЗКВІТАЙ, РОМЕН, РОЗКВІТАЙ
РОМЕН-ЦВІТ На ромені погадаю, Чи кохання є, чи ні. Доля все розподіляє, Та чи випаде мені? Відриваю пелюстки – Любить чи не любить… Так було
Роменщина у творах митців
З давніх – давен людям відомо: «дерево життя» – це гілочка, на якій ростуть три листочки. Перший листочок – символ минулого часу, другий – сучасного,
З минулого вісті
(уривок із твору) Чи то на небі сонце ясне, А чи так тепло на землі, Десь чулося колись завчасно Спочатку предкам, а потім і мені.