Біля Вічного вогню Вічний вогонь — пам’ятник древнього міста В зажурі сумній-обеліски, могили. Святе, ніким незабутне траурне місце. Заплакані квіти доземно схилились. Дев’ятого травня сюди
Категорія: Поезія
|
Рифмовані рядки, вірші, поеми, оди, Пісні та приказки, пародії – усе знайдете тут. Від епіграм до епітафій, дойде І до романів у віршах. Талановитий люд Друкується в “Ромені”! |
Поетична Фея
Людмилі Ромен Про збірку віршів “Грім” Класична річ. Поезії вершина. Проте багато незнайомих слів. Метафор—море. Я пересічна людина Смисл деяких зовсім не зрозумів. Володимир Грім
Золоте весілля
50-річчю спільного життя присвячую. Був теплий, світлий, сонячний, погожий день. Було це в Харкові, піввіку тому. Кохана, пам’ятаєш, ми з тобою йдем До ЗАГСУ —
14 лютого — день святого Валентина
Понад шістнадцять віків існує кохання — День всіх закоханих — нектар молодих. Свято любові — має право на існування. Кращого свята не було й не
ОПАЛЕНІ РЕАКТОРОМ СЕРЦЯ
26 квітня значиться у календарі як День Чорнобильської трагедії, пам’ять про яку відгукується болем у наших серцях. Чорнобильске лихо не дають забути міста і села,
Вірю в здоровий глузд українських політиків
Сьогодні гостем нашого журналу є Іван Миколайович Рішняк, голова ДАК «Хліб України», депутат Верховної Ради України ІV скликання, людина, котра відігравала і відіграє важливу роль
Свято
По всіх усюдах на Іллі, з славетного торгами, Неначе решетом насіялось малечі. Слухняністю, проханнями, бувало, і сльозами Досягла мрії заповітної вона, дісталася з далечі. Щасливі
Щастя осені
Не твоя й не моя то вина — покриває життя сивина. Погляд мій ти очима злови — і не клич ти любов, не зови. Витру
Лечу…
Лечу… Все кличе ластів’їний щебіт у той дитячий літокрай. Тож знов лечу, лечу до тебе — моє ти серденько не край. Заглядає подвір’я пустка в
Пролісків цвіт
Припадають ізнов ластівки до води і в студене здіймаються небо. Ти в дорогу мене за село проведи, Тільки слова прощання — не треба… Хай згадається
І. Битва рим
Сумління чисте? Важко на душі? Рятують серце лиш вірші. *** Усе почалося з суму та самоти. Якесь плутане інтерв’ю писакам. Просто розмова, без конкретики, без
ІІ. Думки
Камінь, який кидаєш у ставок, На мить лише сколихує воду. І все… Отак, буває, і я урок Закінчую. Як лист без відповіді, Звук без відгуку.