Одинадцять віків: не багато й не мало, Це звідтоді навкруг тут життя вирувало; Потім пам’ять веде до часів Калниша І від спогадів тих пломеніє душа,
Категорія: Поезія
|
Рифмовані рядки, вірші, поеми, оди, Пісні та приказки, пародії – усе знайдете тут. Від епіграм до епітафій, дойде І до романів у віршах. Талановитий люд Друкується в “Ромені”! |
ВИШИВАНКИ МАТУСІ ЛЮБЛЮ…
Догоріла й погасла давно Свічка мами, що під образами… Та картин й рушників полотно Пломеніє яскраво стібками. Мами доля – в її рушниках, В вишиванках
Лётчикам Второй Мировой
З безмірною повагою та глибоким поклоном… Они взлетали, хвост вздымая пыльный, Фанерой крыльев и моторами гремя. Шла на задание вторая эскадрилья. Мне жаль, но строй
ЕМУ УЖ БОЛЬШЕ НЕКУДА СПЕШИТЬ…
Зосенко Валерий Куприянович. До той поры, пока ты не иссяк – к Тебе., Тебя., с Тобою., о Тебе… Но чёрным ма́ркером «пройдётся» по судьбе Какой-нибудь
Життя на місці не стоїть
…Вона колись стояла і слухала Весну… Хто може похвалитися сьогодні тим же? Геть, не міркуй, навіть на мить одну. Бо будеш то не ти… Бо
СЕРЦЕ МАТЕРІ
(Ользі Морозовій – мамі Олександра присвячую) В полоні син… А мати – тут, на волі, Та хмелем руки їй скорбота обвива. Її не втішать відомості
ВЕЛИКОМУ – ВЕЛИКЕ
Едуардові Бондаренку Одвіку не бракує славе́тних нам іме́н. Великому – велике, казали так здавен. Красивому – красиве, а до грошей – гроші. І гнуть хребти
ПЕРЕРОДЖЕННЯ
Ми довго йшли, не знаючи куди, Навпомацки, маршрутами сліпими, Вишукуючи згублені сліди, Ховаючись за ризами святими, Збираючи несказані слова, Спростовуючи обрані мотиви. А ще ж
Мелодія серця
«Життя прожить – не поле перейти», – Гласить знайома українська мудрість. Потрібно у житті себе знайти, А старт дає усім крилата юність. На долю не
Дух красок
Я восторгаюсь, глядя на портрет, На краски, сохранившие былое, На песню светлых, но умолкших, лет… Не часто вдруг случается такое. Царящий миг, махнув мазком на
Зосенко Валерій Купріянович
(1939 – 2010) Народився 11 січня 1939 року в м. Ромни Сумської області. Закінчив школу № 2, Курське художнє училище. Працював сценографом в Оренбурзькому музично-драматичному
Северин Олексій Олександрович
(1943 – 2004) Народився 30 березня 1943 року в місті Ромни. Художник-реставратор. Депутат Роменської міської ради трьох скликань. Помер 29 травня 2004 року в рідному