Проходять дні, роки, а навіть – і віки. У вічність відійшли художники, спортсмени… Але живуть про них ще пам’яті рядки В літературно-історичному «Ромені». Йому вже
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
|
Рифмовані рядки, вірші, поеми, оди, Пісні та приказки, пародії – усе знайдете тут. Від епіграм до епітафій, дойде І до романів у віршах. Талановитий люд Друкується в “Ромені”! |
Проходять дні, роки, а навіть – і віки. У вічність відійшли художники, спортсмени… Але живуть про них ще пам’яті рядки В літературно-історичному «Ромені». Йому вже
140-річному ювілею з дня народження О.Олеся присвячується. Цього року вся наша країна відзначає знаменну дату – 140-річчя від народження митця світового масштабу, поета-лірика Олександра Олеся.
Большое – в малом. Малое – в большом. Я словно по бульвару нагишом Иду. Сгораю от стыда. Откуда и куда? Да в том то и
Бува, сижу я в холодку, Вгорі пташки літають… – А чи ти був на “передку”? – Мене в цей час питають. Гребу я збіжжя на
Я – куля! Мене з автомата Відправили шукати ціль. Не гострий штик і не граната, Але також несу я біль. Несу і смерть, несу і
АЛЕКСЕЙ АЛЕКСАНДРОВИЧ СЕВЕРИН (к 75-летию со дня рождения) Приступая писать эти строки своих воспоминаний о близком товарище, и добром учителе и наставнике, Алексее Александровиче Северине,
Роменські вóрони … З дитинства пам’ятаю, Як грає зграя над путями, що ведуть Кудись в майбутнє, за околицю, за грані. Та стук коліс. Та на
Для коллег – моряков и наших верных подруг. Кто плавал и ждал — поймут. Тебе, любимая Валя. Завтра я от тебя улетаю. От тебя. Не
«До нових обріїв! До нових звершень!» – такі були побажання колективу «обрійчан» у першій нашій колективній збірці, яка побачила світ 2016 року. І ось ми
Полюбляв книжки ще змалку Книголюб Петро. Взимку їх возив на санках, Важкенько було. На горбі не раз цурпелив Повні рюкзаки. Присобачував на «велик» Журнали й
Майже кожен Божий день Повертався в хату Чоловік п’яний, мов пень. Що йому казати? І дружина раз у раз, Аби не сваритись, В око била
ДАНАЯ Не устану шептать, повторяя, Губами припав к пальцам рук: Ты Рембрандта чудо – Даная, Ты – любви моей замкнутый круг. Наваждению чувств нет предела…