В НАСТОЯЩЕМ БЫЛОЕ ВЕРША Однажды в гаштете* под Дрезденом на рояле играл Лукашов. Там я пела «Катюшу». Весь зал, молча, слушал. Песня брала за душу.
Позначка: сенс життя
ЗАПАСНОЙ АЭРОДРОМ
ЗАПАСНОЙ АЭРОДРОМ А запасной аэродром, в натуре, Это, когда не принимает основной. Не все краснеют от стыда, и ловят кайф от «дури»*. И не считают
ВОТ В ЭТОМ, ПРАВО, СУТЬ МОЯ
ВОТ В ЭТОМ, ПРАВО, СУТЬ МОЯ Ревную к прошлому себя. Зачем? Когда читала при свече. Когда мечтала, глядя в небо. Когда делила пополам краюху хлеба.
НЕХАЙ НЕ ПЛАЧУТЬ ВЖЕ СОЛОВ’Ї
ЄРЕСЬ Один друзяка, Василем зовуть його, Ми різних поглядів з ним, різної статури, Завжди при зустрічі пита мене, чого Байдужа я до нашої культури. Не
Душа поета
Весна Любо серцю стане-сонечко засвітить, Марево весняне щастя тобі мітить. В синім піднебессі журавлі курличуть – На життєвім плесі долю тобі зичать. За весною літо
Пам’яті матусі
Пам’яті матусі Як на Різдво проб’ється сонце Через хмаринки до землі, То про твою усмішку спомин Пече серденько, як вуглі… Моя матусенько святкова! Я знаю,
РІДНА МОВА
МОЄМУ МІСТУ Тебе подарувала мені юність, Коли я ще дівчиськом їхала сюди. Вдихала я зелену твою свіжість. І тут вже залишилась назавжди. А ти подарував
УЧИТЕЛЮ НА 1 ВЕРЕСНЯ
УЧИТЕЛЮ НА 1 ВЕРЕСНЯ Сьогодні день врочистий і веселий. Прийшов у наші він міста і села. До школи він зібрав усіх: Дорослих учнів і малих.
ЧТО НАДО ЖЕНЩИНЕ
ЖИЗНЬ Жизнь прекрасна, быстротечна.. Очень жаль – не бесконечна.. Каждому приходит срок На последний свой прыжок. Ты родился, подрастал.. В жизни свой билет достал. Кому
ЖЕНЩИНА – ПТИЦА
ЛЮБИЛА… Любила…нежно, беззаветно, Любила…верно, безответно. Страдала … плакала, рыдала, Страдала… жизнь всю ожидала. Хотела…чуда или сказки, Хотела…милого и ласки. Имела… горе и печаль, Имела… совесть
ШКІЛЬНИЙ ДЗВІНОК
ВИПУСКНИКАМ Шкільні роки… Швидкі вони й прекрасні: Дзвінки, урок, перерви і свята. Шкільні роки в житті, мов Місяць ясний, Яким вечірнє небо розквіта. Пройшли вони,
МАТУСЯ
МАТУСЯ На рідному порозі Матуся нас стрічає. Вона своїх онуків Давно уже чекає. Не їдуть вони довго.. Робота, дача в місті.. Тепер уже ті діти