«Народе із трипільських запорогів, Древніший за святий Єрусалим, — Та скільки ж можна на чужих пророків Молитися, не вірячи своїм?!» (Борис Олійник, поезія «Прокиньсь нарешті»).
Позначка: сенс життя
Іду додому
ПІВЕНЬ ДЯДЬКА ТРЍ̀ГОСТА Українська фольклорна просвіта Так про рідне вістить божество: Наше Сонце трисвітле над світом Півень нам запалив на Різдво. І, як доказ ранковому
Дві бабусі
Хима Оця верба, що вже похила Гілками хату Химі тре, Хрестом підійде до могили, Коли бабуся Хима вмре. Була, мов писанка, вродлива, З косою довгою,
Козацький генерал
Уважно роздивившись себе у великому дзеркалі, Петро Війтик був майже повністю задоволений своїм виглядом. Високий, статурний, чорнявий чолов`яга з орлиним розлетом брів по-молодецькому дивився на
Берези за вікном
Прожиті дні оцінюю не раз, Гортаю їх, як незабутню повість. Й до щему серце стиснеться щораз За згаяні роки. Й живуча совість Докором вдарить, боляче
Передвесняне
14 лютого Сьогодні день – любові свято. Воно до неба дістає. Бо хто ж кохання не освятить, Коли у нього серце є. Нехай любові зірка
Жінки наші, дружиноньки…
Йде лугами – травами… Йде лугами – травами… Дівчина проста. Квітами яскравими Косу запліта. Очі голубії, Мов шаринки дві. Ой дівочі мрії… Ой щасливі дні!
Моє село
Ой Бішкінь,Бішкінь… Цвітом наливаються Луки запашні. В співах надриваються Солов’ї смішні Місяць в росах світиться, Знявшись в височінь. Як тут гарно стрітися, Ай Бішкінь, Бішкінь…
ЗАГЛЯНУВШИ В ОЧІ
Чом так захотілось заглянути в очі? Мабуть, вже проснулись жіночі серця. На когось чекають безсоннії ночі, Когось по весні поведуть до вінця. Поклін кожній мамі,
Абаровському І. К.
Другові та однодумцю. Простий портрет: і скромний, і відвертий. Доступний він. Флегматик, оптиміст. В досягненні мети- проникливий і впертий, А по життю завжди запеклий журналіст.
Не ударь
Не ударь обидным словом, Ни проклятьем, ни хулою, ни рукой. А ударишь – потеряешь душу, Совесть, радость, счастье и покой. Слово резкое пронзает душу Побольней,
Портрет діда
Висів на місці ікони Мальований портрет діда. Ми з ним не зустрілись ніколи – Такою була планида . Забрав його у мене Рік тридцять третій