Маленькій Саші Саша, Саша, Сашенька, Сашуня. Виростеш ти в щасті і в добрі. Але де ж гуляє твій папуня, Що тебе не бачить взагалі? Твоя
Категорія: Поезія
|
Рифмовані рядки, вірші, поеми, оди, Пісні та приказки, пародії – усе знайдете тут. Від епіграм до епітафій, дойде І до романів у віршах. Талановитий люд Друкується в “Ромені”! |
БІЛЬ СЕРЦЯ
Болить душа, серденько ниє, Коли дивлюся на цей світ: Горить Донбас і молодь гине. Зникає України цвіт. І хто поверне мамі сина, А дітям батька
ВІДХІД ЗИМИ
Ридала-плакала зима, Сльозами гірко умивалась, Бо ніжної краси нема. Уже самотньою зосталась. Ридала-плакала зима, Текли з очей струмками сльози, І дивувалася сама: За що покинули
ШКІЛЬНИЙ ВАЛЬС
НЕ В ТОМУ РІЧ… У небі журавлиний клич. Летять, бо вже зима невдовзі. Тебе, мій любий, клич не клич – Знов пустота лиш на порозі.
ДОРОГА В МАЙБУТНЄ
(Присвячується світлій пам’яті предводителя дворянства, мирового судді, депутата ІІІ Державної думи Російської імперії, статського радника, громадського діяча, Почесного громадянина міста Ромни, фундатора Лібаво-Роменської та Роменсько-Кременчуцької
Була на цвинтарі покинута могила
Була на цвинтарі покинута могила, Та небо змилувалось. Господу хвала! І благодать судьбу людини воскресила, Хоч не святої, та за праведні діла. Що вболівав, що
Восстановим имя, восстановим честь!
Ах, что вы, предки, натворили, Зачем могилу осквернили? Неужто стало всем светлее: На сердце блажь, душе теплее? Как вы могли забыть, не знать, Кто Ромен
Поклонимся, поклонимся, поклонимся…
Навроцкому Григорию Николаевичу Не исправив свои ошибки, не ищи их в делах других. Таинственная сила, магия сокрыта в намерениях благих. Ничто не случайно в мире.
Пам’ятає Ромен
Всі звикли, що в Ромнах Давно є залізниця. У даль нас повезе вона, Немов на крилах птиця. Зібрався хтось в дорогу Чи хтось когось чекає.
ЗЛИВА ВІРШІВ
ТЕРПКИЙ НЕКТАР Люблю тепло я бабиного літа, Його терпкий нектар із чаші п’ю. Дощами вмита, сонечком зігріта, Я проводжаю молодість свою. Десь журавлі вже покидають
ПАУТИНЫ ОСЕНИ
МОЯ ЛЮБОВ Моя любов, моя печаль, Недоколихана весною. Із павутиння вже вуаль Гойдає осінь наді мною. Чи дійсність, а чи, може, сниться? Туманом стежку затуля.
УКРАЇНА НЕ ЗГИНЕ
ГОЛОС ІЗ «НЕБЕСНОЇ СОТНІ» З «Небесної сотні» вмить голос долинув, Неначе молитва з небес: «Загинув я, мамо, за рідну Вкраїну, Її захищав, як тебе. Пробач