ЗЕМЛЯ О земле наша, яблуко Адама, Живеш давно ти з черв’яком гріха. І жнеш рясні трагедії і драми, Бездумних воєн кров не висиха. Прозорий пульс
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
|
Рифмовані рядки, вірші, поеми, оди, Пісні та приказки, пародії – усе знайдете тут. Від епіграм до епітафій, дойде І до романів у віршах. Талановитий люд Друкується в “Ромені”! |
ЗЕМЛЯ О земле наша, яблуко Адама, Живеш давно ти з черв’яком гріха. І жнеш рясні трагедії і драми, Бездумних воєн кров не висиха. Прозорий пульс
Усіх чуттів і дум початок – Вітчизни рідної зоря… Щоб Україну відчувати, Частіш читайте Кобзаря. Доступний він, як світ, відкритий, Народна в нім живе душа.
Є у кожного пристань своя І своя незабутня стежина На планеті великій Земля – Там, де батьківська рідна хатина. В мій чарівний і древній Ромен,
Люблю куточок раю на землі – Оту хатину, де тепер живу. Нехай мої хороми і малі, Та тут радію їжі на столі І тут я
Т.Г. ШЕВЧЕНКОВІ Живе під сонцем України Безсмертна слава Кобзаря. Його слова повсюди линуть, Над ним горить ясна зоря. Його жахались можновладці, Його боялися царі. Тарас
«Живи, поезіє, живи!» – це третя колективна збірка літературного об’єднання «Обрії», яка приурочена до 5-річного ювілею від дня створення цього творчого колективу (керівник – Людмила
Роменський край співучий і родючий, Наш край один – такого вже нема… І люди в нас привітні й працьовиті, І волю любим більше за життя
Ще видно зорі у калюжах, ще небо повне синяви, тому в людських крилатих душах живи, поезіє, живи! Людмила Грицай «Живи, поезіє, живи!» – з такою
М’ята, дзвоники, любисток і в ромашках кручі. Пахне і буя барвисто наш Ромен квітучий. Мальви, маки, чорнобривці… Гарно в Україні, на моїй святій землиці здавна
Моя Роменочко, красуне синьоока, зміліла ти, бо збоку тиснуть береги, неповноводна вже, небистра, неглибока, бо віддаєш не власні, а людські борги. Колись великі баржі по
У ранковую годину ляжуть зорі спать, небо чорную хустину схоче раптом знять. Покладе її у сховок, знявши з вишини, в скриню, де холодний морок зберігає
У лютневі морозні дні в затишному приміщенні Роменської центральної бібліотеки для дорослих ім. Бориса Антоненка-Давидовича відбулася особлива в літературному житті нашого міста подія – вихід