(ой, не смішно аж ніяк) Не шукають ворогів добрі і щасливі люди. А нещасні, злі, голодні бачать ворогів усюди. От якби нагодувати, ощасливити таких! Та
Позначка: життєвий досвід
По попелищу почуттів
По попелищу почуттів. З уламків серця не складеш любов. По попелищу почуттів іду на Каяття. Може, розп’ята буду на Хресті, і грішну кров Віддам у
ВІЛЬНИЙ ВІТЕР
Я багато що не знаю, а що знаю – те й моє. Руки в небо простягаю, в них я силу відчуваю, Наче крила в мене
Любов не йде
Любов не йде Я про відсутність ласки не кажу. В жіночий день квіток не бачу. Та любов свою чекаю, стережу. Хоч вона на мене дивиться
Родина
Где моя Родина?Там, где впервые Очи увидели свет, Слух убаюкали звуки родные, Душу обвеяли сны золотые?.. Сердце ответило : нет! Там ли она, где, на
Лакиза Александр Васильевич
Лакиза Александр Васильевич родился 24 июня 1946 года в городе Воркута Коми АССР в семье рабочих. Отец, Лакиза Василий Григорьевич, 1913 года рождения, уроженец села
Мои неповторимые года
Мои неповторимые года Проносятся, как птицы вереницей. Лишь память сохранит мне навсегда Друзей ушедших дорогие лица. По детству как катком прошлась война, Хлебнул я горюшка
Доводилось мені
Доводилось мені. Доводилось мені Роботу мінять. Тепер на пенсії З гордістю згадую, Що так і не навчився Хвостом вилять Перед начальником, Чи перед владою. І
ВЕЛИЧНЕ І МІЗЕРНЕ
Лижня, наче змія. Пам’ятаю старт, А фініш був – в лікарні. І сиділа наді мною “Бабушка” моя “Бабушка” в руках Держала воду Лікар в білому
Вдячний пацієнтам
Я віддав життя своє роботі, Все до крихти людям я віддав. Пацієнтів моїх тисяч сотні Від недуги, зла я врятував. Все робив це чесно дні
Поминки по Робін Гуду
З ненависті відлік повітря для творчого пошуку слів, яких треба тисячі літрів, щоб з розуму твір кожний звів. Я першим не буду ніколи, бо вже
Абсент і маріхуана
У звуках ПінкФлойду ховається відчай, той самий, що в смерті принцеси Діани, це все—існування жахливого свідчить, але—є абсент і маріхуана. За ними сховатись так легко