День 14 листопада 2008 року знаменний не тільки для колективу Роменського ВПУ, а й для краєзнавців, мистецтвознавців, любителів і цінителів книг, художників, працівників музеїв різних
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
День 14 листопада 2008 року знаменний не тільки для колективу Роменського ВПУ, а й для краєзнавців, мистецтвознавців, любителів і цінителів книг, художників, працівників музеїв різних
ОГЛЯД ЕКСПОЗИЦІЙ МУЗЕЮ Оновлений музей літературний Приймав гостей услужливо, з душею. Це дійсно центр училища культурний, Тут книги зібрані – гордість музею. Окрім творів видатних
УПАВ ЛИСТОК … Упав листок знесилений і жовтий, Упав багряний – іншого вже сорту, Але і він зневоднений, змарнілий, Хоча на вигляд ще доволі цілий.
ЛЮБИТИ БОГА – ЛЮБИТИ ЙОГО ТВОРІННЯ Чоловік Писання Боже День у день читати став. На дружину він увагу Вже звертати перестав. Не обійме, не пригорне,
Моя бабуся Гнилий сарай, мітла та ступа Старенька хата край села. І трав цілющих ціла купа Так пращурка моя жила. Заходиш, піч, одна кімната Без
Роздуми Так, живе собі людина до пори. Молода здорова та щаслива. А покотяться літа з гори. Де й подінеться та удалість щаслива. Діти розбредуться поростуть,
Ціна Не скупись у щасті за ціною. На любов ясніше подивись Щоб вона завжди цвіла весною. Як було у юності колись. Бо вона у світі
Спокій Подаруй мені спокій і віру. Дай надію на краще життя. І любити я буду без міри. І тебе і твоє майбуття Я зігрію в
До будинку пташка залетіла Огорнула щебетом весь дім. Душу до гола мені розділа Серденько зігріла в мирі сім Стрілись обездолених дві долі Скоротити пестощами ніч
Місяцю блудливий сатанинський лік Був би я щасливий у житті на вік Та твої астрали, зрадили мене. Всю нудьгу зібрали, у життя сумне. Сіє гріх
На високому пагорбі стояло три дерева. Серед лісової краси всім було любо та мило. Але їм хотілося послужити людям. Одне з них думало так: –
Сидить дід Колько на лавочці біля свого двору, непорушно дивиться поперед себе, як капітан океанського корабля, на високі, темно-зелені хвилі. Бачить кепсько, замість перехожих на