У бібліотеці вшанували пам’ять нашого земляка письменника Леоніда Полтави з нагоди 95-річчя від дня народження Нині ми намагаємося повернути втрачене, вшанувати імена тих, кого доля
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
У бібліотеці вшанували пам’ять нашого земляка письменника Леоніда Полтави з нагоди 95-річчя від дня народження Нині ми намагаємося повернути втрачене, вшанувати імена тих, кого доля
Владислава Юрченко Не вміли будувати власної держави, опинились в чужих руках Леонід Полтава Україна… Моя рідна країна, земля батьків, на якій нам судилося народитися та
Їх породила одна земля – Роменщина, що на Україні. А якщо точніше, то Леонід Пархомович (Леонід Полтава) народився 18 серпня 1921 року в селі Вовківці
Любов, незрадлива до берегів Дніпра, вела крізь невимовні муки. О, скільки нині спочива в Бавнд Бруку Преславних наших дочок і синів! Свої таланти, силу, навіть
Пісня – також зброя Роки Другої світової війни залишили в пам’яті людства імена відважних патріотів – людей з великої літери, що поклали свої життя у
Росли тополі кронами на захід, Немов тяглися тужно за хребти, Немов душею рвалися — іти! — На віщий звук, на рідний глас, на заклик. Обдарована
МЫ ОБНИМАЕМ ГОРОДА, шагами меряем. Читаем новые места, живем в преддверии. Спешим успеть увидеть все, чтобы запомнилось. И бросить мелочью в фонтан, чтобы исполнилось. Мы
Погода була так собі: негода. За комір котиться, не світять ліхтарі, Із-під коліс на пішохідних переходах Летить на одяг… Але треба йти. Зеленого чекаю. Більш
30 червня 2021 року виповнюється 100-річчя з дня останнього великого бою Повстанської революційної селянської армії (Н.Махна) в районі сіл Хоружівка та Беседівка нинішньої Сумської області.
Я ніжності хотіла – як реформ для тіла й духу, звиклого до міці. Лапаті села, показні столиці – гул повнолюддя, рясноликий фон, на тлі –
Мої мрії Вже сонце раділо пташиним пісням, В проміннях воно просиналось, Я в мріях щасливих його зустрічав – Мені так дитинство згадалось, Там тато і
Весна надворі – діти помирають, Від куль на сході, Боже, борони! Добро не сієм, негатив збираєм. Як далі жити, Господи, прости! Невже, та все ж