Рясніли зорі світанкові, Стояв туман над яворами. А ми купалися в любові, Вже й ніч ховалась за горами. Вона пішла у далі сині, Навіки в
Позначка: Кохання
КТО ТЫ ЕСТЬ?
Скверный и грязный поток. Грубая тьма. То о тебе. Вот ты кто! Горе тебе от ума. Скудное ты бытие. Полон соблазнов, пороков. Ну-ка ответь, кто
ОППА!
– «Я не люблю твоих стихов»,- сказала мне одна мадам. Как мокрой тряпкой по мордам. – «Оппа! А мне не надо любви твоей»,- Ответила я
ЧЕЛОВЕК-ЧУДАК
Засуетилось, разбушевалось во мне моё второе «Я». И повело меня, и понесло меня, и размечталась плоть моя. Сиреневым туманом околдована и одурманена черёмухой душа. Слегка
НЕРАФИНИРОВАННАЯ ЛЮБОВЬ
Нерафинированная любовь – не в щёчку поцелуйчик нежный. А вам так хочется любви небрежной. Безумной. Не святой. Или подобной той. Спасите наши души! Влюбиться бы
Прошедшая любовь
Виват, весна! Весна! Пора любви и слов прекрасных, Пора цветов, и солнца теплоты. И так, кажется , напрасно, Ушел от меня ты. Весна! Пора любить,
Моє кохання неземне
Жалю і ревності до болю Хай буде тільки ніжність рук, І правдивість з собою. Моє кохання неземне, Тому воно таке сумне, Але повірте: вічне і
По попелищу почуттів
По попелищу почуттів. З уламків серця не складеш любов. По попелищу почуттів іду на Каяття. Може, розп’ята буду на Хресті, і грішну кров Віддам у
Симфонія синьої ночі
Симфонія синьої ночі Жадана ніч, і синь твоїх очей, І море ніжності, бурхливе синє море. Я потонула в мареві ночей, Де місяць розсипає сині зорі.
Зустрічай мене
Зустрічай мене Ти мене на зорі зустрічай, Я прийду по росі світанковій, Як приходить весна у наш край, У ліси, на поля і в діброви.
Осіннє золото
Осіннє золото Стоять дуби вишнево-величаві, Береза жовтим листям шелестить. Осіннім золотом горить до небокраю Цей дивний шлях – життя остання мить. Ми йдем з тобою
Не приходь до мене у снах
Не приходь до мене у снах Не приходь до мене у снах І не руш мій спокій жіночий. Бо я жінка уже в літах І