Літературний гурток: “Проба пера”. Село Пустовійтівка. Керівник – Тамара Марченко. Для багатьох із нас Пустовійтівка стала столицею серця, столицею творчого і духовного злету на все
Автор: Admin
Володимир Зацаринний
Ода крові. Це все старе, слова лиш нові: Життя стоїть на складу крові. Приходить кров якась не та, Від капілярів живота. В печінці, в нирках,
Оксана Майфат
”Хто боїться страждання, той вже страждає від остраху.” М.Монтень Бывает в жизни очень важно В душе надежду сохранить, Любовь понять порою сложно, А уж ёё
ВИЩА ЗГОДА
Академіку Харченку Петру Андрійовичу. Заспівай мені, заспівай. Ну, а я, хоч на мить, відпочину. Дай мені, хто зна що, але дай. Чи то на́слідок, чи
Незабутня ніч
Рясніли зорі світанкові, Стояв туман над яворами. А ми купалися в любові, Вже й ніч ховалась за горами. Вона пішла у далі сині, Навіки в
Місце відпочинку
Щасливе місце відпочинку. Річка з чистою водою, Вітер дме в очеретинку, І шум несеться над Сулою. Проміння сонця обнялося Із яворами, осокою. Трави приглажене волосся
Жизненный путь Великого Человека
ИСТОРИЯ СОВЕТСКОГО АЛЬПИНИЗМА К 100-летию со дня рождения Северо-восточное ребро Эвереста… Впервые по этому маршруту планировала подняться советско-китайская команда в 1960 году. В ноябре-декабре 1958
Белецкий Евгений Андрианович
Автор текста – Белецкий виктор, племянник героя этой захватывающей повести. Белецкий Евгений Адрианович (1908-1979) – Заслуженный мастер спорта с 1946 года. Родился в г. Седлец
Жизненный путь Великого Человека. Часть 2.
(Продолжение, начало смотри №4 2008 г.) На следующее утро налегке восходители быстро достигли вершины Раздельной. Но что это? Оказывается, гребень вершины, ведущий к пику Дзержинского,
Це було давно
Це було давно. Тоді, Вкраїно, Хан-степняк с тобою воював І, як скарб, як цінність, як данину, Українок юних забирав. І везли їх, змучених, від дому
Ой коси – коси
Ой коси – коси, купані в барвінку, Полоскані у м’яті й чебрецю. Заплетені, ви розлітались стрімко І пахощі вдихали від дощю. Ой коси – коси,
Поговори зі мною наодинці
Поговори зі мною наодинці, Шалений вітре, і скажи, чому Шаленство душу сповнює по вінця, Як ти летиш розвіяти пітьму. А то, буває, якось враз притихнеш,