Людмилі Ромен Про збірку віршів “Грім” Класична річ. Поезії вершина. Проте багато незнайомих слів. Метафор—море. Я пересічна людина Смисл деяких зовсім не зрозумів. Володимир Грім
Автор: Admin
Золоте весілля
50-річчю спільного життя присвячую. Був теплий, світлий, сонячний, погожий день. Було це в Харкові, піввіку тому. Кохана, пам’ятаєш, ми з тобою йдем До ЗАГСУ —
14 лютого — день святого Валентина
Понад шістнадцять віків існує кохання — День всіх закоханих — нектар молодих. Свято любові — має право на існування. Кращого свята не було й не
Ветеран війни і праці
Йому — 87 років, із них школа, навчання у військовому медичному училищі, 2 роки з “гаком” — “життя в повітрі” (служив у повітряно-десантних частинах), 6
ОПАЛЕНІ РЕАКТОРОМ СЕРЦЯ
26 квітня значиться у календарі як День Чорнобильської трагедії, пам’ять про яку відгукується болем у наших серцях. Чорнобильске лихо не дають забути міста і села,
Такі люди відродять Україну
Саме так сказано про Івана Рішняка – громадського і політичного діяча, вченого і практика, заслуженого працівника сільського господарства України, Посла миру в «Золотій книзі української
Вірю в здоровий глузд українських політиків
Сьогодні гостем нашого журналу є Іван Миколайович Рішняк, голова ДАК «Хліб України», депутат Верховної Ради України ІV скликання, людина, котра відігравала і відіграє важливу роль
Заповнимо білі плями в біографії отамана!
Вже багато років я не розумію, як дослідники життя нашого земляка Кошового Запорізької Січі Петра Івановича Калнишевського не звертають увагу на достеменну дату його дня
Свято
По всіх усюдах на Іллі, з славетного торгами, Неначе решетом насіялось малечі. Слухняністю, проханнями, бувало, і сльозами Досягла мрії заповітної вона, дісталася з далечі. Щасливі
ПОВЕРНЕМО СЛАВНІ ЯРМАРКИ РОМЕНУ!
Вельмишановні мешканці древнього міста Ромен та Роменського району! Керівники міста та району, депутати міської, районної та сільських рад! Керівники та члени осередків політичних партій, громадських
Щастя осені
Не твоя й не моя то вина — покриває життя сивина. Погляд мій ти очима злови — і не клич ти любов, не зови. Витру
Лечу…
Лечу… Все кличе ластів’їний щебіт у той дитячий літокрай. Тож знов лечу, лечу до тебе — моє ти серденько не край. Заглядає подвір’я пустка в