Даніїл Слєпинін
Щороку в Україні проходить всесвітньоекономічна виставка. На ній зустрічаються представники з високорозвинених країн світу.
Університет Вадима Гетьмана, який знаходиться в чудовому місті Ромни, приймає делегатів для обговорення економічних питань.
Наша країна показала найвищі темпи зростання ВВП за останні 30 років.
Україна розпочала етап оновлення й одразу вжила радикальних заходів, а саме: позбулася ПДВ, зробила податкову систему прозорою, увела 7% з продажу, які платить покупець, а також 10% на соціальний податок.
Усі ці нововведення запроваджені завдяки розумним людям, які прийшли до влади для збагачення держави, а не власної кишені.
Одразу стало зрозуміло, що країна з багатою природою і ресурсами може бути квітучою і розвиватися невпинно.
Потреба в кредитуванні МВФ відпала, але найголовніше – що були веденні жорсткі заходи проти корупції. Відтепер будь-які корупційні схеми ведуть за собою відповідальність.
Таким чином, країна позбулася головної проблеми, яка заважала жити по-справжньому.
Леся саме готувала проект, який вона продемонструє на виставці, під назвою “ Що буде, якщо побороти корупцію? ”
Дівчина працювала відповідально, пройшла через усі етапи оновлення, бачила на власні очі, як країна позбувалася корупції, тому охоче розповідала про зміни.
Вона з дитинства отримувала якісну освіту, мала змогу подорожувати, поскільки кордони до більшості країн були відкриті.
Леся розуміла: Україна, відкрита до інвестицій, розвивається.
У Ромнах нові споруди з’являються як гриби після дощу. Найкращі будівельні компанії хотіли будувати революційні хмарочоси саме на нашій території.
І дівчина не могла повірити, що це її рідне місто. У центрі стояла солідна фондова біржа. Заввишки 400 метрів, вона була символом могутності країни, лише своїм зовнішнім виглядом приваблювала увагу людей. А навколо неї – головні офіси IT компаній, відомі випуском високоякісної продукції. Чудовим прикладом є компанія “Ryshnuchok”, яка займається виготовленням телефонів, що їх можна підключити до власного тіла, і є лідером у виробництві сучасної побутової техніки.
Під час виступу Леся наголосила, що першим кроком до успіху було об’єднання зусиль народу. Усі розуміли: відкриті економічні кордони дозволять вільне ходіння долара і євро, а отже, країна буде ідеальна для оподаткування. Капітал повинен працювати на нашій території.
До продуманої системи розвитку країни було дуже складно пристосуватися. Але кожен починав із себе й намагався робити все якнайкраще.
Отже, це дало можливість підприємцям вільно заробляти кошти й сплачувати невисокий податок, що забезпечувало гідне життя для наступних поколінь.
Леся бачила: щоб запобігти появі корупційних схем, треба позбутися багатозначності законів, спростити їх, особливо податкові.
Більшість видів ліцензій і дозволів було скасовано.
Зарплати державних службовців прирівнювалися до зарплат у великих компаніях.
Після доповіді Леся спустилася зі сцени під бурхливі оплески й одразу помітила погляд молодого чоловіка. Він був одягнутий у смокінг, його золотий годинник відблискував від світла прожекторів. Біля нього були два охоронці. Нешвидким жестом руки він подав їм знак відійти, що свідчило про високий статус. Миттю охоронці залишили свої крісла, і він кинув на Лесю пильний погляд.
– Сідайте, будь ласка, – промовив чоловік.
Леся завмерла від захвату. Дівчина ніколи не була так збентежена, але спокійно присіла.
– Ви, мабуть, найкраща студентка на факультеті ? – запитав він.
– Так. Саме тому я презентувала такий проект.
– Моєму здивуванню немає меж! Мені дуже сподобався хід ваших думок. Ви переконливо показали всі причини й наслідки створення сприятливого бізнес-клімату України. Вибачте за спонтанність, але чому б нам не зустрітися в більш спокійному місці ? Я був у Ромнах багато разів у справах, але досі не відчув його по-справжньому.
– Так, я згодна провести з вами час, – схвильовано відповіла дівчина.
– Де б це можна було зробити найкраще? – запитав він.
Леся одразу відповіла:
– Найкраще місце – Парк імені Тараса Григоровича Шевченка.
– Добре, завтра о десятій годині ранку ми зустрінемось ?
– Так, я згодна показати вам моє рідне місто.
Ранок був теплий, роменські вулиці дихали водночас затишком і відчуттям спокою. Головна перевага мегаполісу – розвинена інфраструктура, де все до кожного сантиметра виконує свою роль. Здавалося, що кожна квітка, кожна річ на своєму місці.
Ромни – сучасне місто, де працює принцип: люди не заважають машинам – машини не заважають людям. Тому всі автомобілі рухаються по спеціальній мережі під містом, а люди можуть за лічені хвилини швидко пересуватися на довгі дистанції за допомогою тунелів.
Візитною карткою міста є і сам парк, у якому прекрасно поєднано красу природи і новітні технології. Інженери реалізували свої революційні ідеї на практиці. Наприклад, увагу відвідувачів завжди привертає фонтан вогню та води. На це неймовірне поєднання природних стихій в одне ціле приїжджає поглянути багато туристів. Тут показуються новітні стартапи науковців і працює багато кімнат доповненої реальності…
Квітучі дерева, ніжний теплий вітер, ранкова свіжість подарували нашим героям цікаву прогулянку.
– Я навіть не назвав свого імені. Звіть мене Гриць. Узагалі я родом із Чехії, там опинився мій прапрадід – Остап. Наша родина довго проживала у цій країні, та за традицією ми вивчали українську мову і не відчували себе чехами .
Але після змін в Україні було оголошено, що всі охочі можуть повертатися на свою землю. Поскільки мій прапрадід Остап українець, то ми відновили всі зв’язки й переїхали сюди. Я ще змалечку розумів, що проживаю не у своїй країні, але після переїзду відчув, що нарешті вдома!
Лохвиця стала для моєї родини порятунком, і мій батько швидко розпочав бізнес, бо це було доступно, і розбагатів на цьому.
Він заснував мережу кафе в українському стилі й назвав його «Лісова квітка».
Згодом ми розширилися і вже мали свої ресторани всюди.
Багато туристів приїздять у вишневу країну, для того щоб відвідати нашу традиційну кухню.
Особисто для мене – це гордість, що тяжка праця в поєднанні із сприятливими умовами дала значні результати.
І зараз кожен охочий може насолоджуватися українськими стравами й вивчати наші традиції.
Леся була у захваті, вона відчула якесь неймовірне тепло до Гриця. Неначе щось рідне було між ними.
Вона відкрита людина й теж вирішила поділитися своєю історією.
– Я поважаю вас за такий вчинок, що, навіть будучи за кордоном, ваша родина не зреклася мови, відчуваючи себе українцями, і відважилась переїхати сюди.
Я дуже ціную таких людей, тому що вивчаю історію й розумію, як це складно залишатися самим собою й відчувати весь біль, через те що знаходишся далеко від дому. Щодо мене, то змалечку мені бабуся розповідала історію нашої родини, Вона говорила, що український народ був довготерпеливим і завжди прагнув здобути державність.
А вже моя прапрабабуся Зіна була навіть учасником повстанських рухів.
Отже, зрозумівши, що українці потрібні лише на своїй землі, моя сім’я навіть у складні часи залишалася на батьківщині.
І згодом, завдяки невтомній праці, реформам, усвідомленню, що тільки в єдності наша сила, країна почала розвиватися. Українці – розумна нація, але тривалий час багато вчених виїздили за кордон, щоб утілювати свої наукові ідеї в практику. На щастя, тепер вони затребувані в рідній державі й повертаються додому. Відрадно, що й інвестори вкладають свої капітали в різні галузі нашої економіки. І все це дає можливість для швидкого зростання рівня життя населення.
Під час навчання в університеті я неодноразово бачила, як молодь отримує фінансування на свої проекти. Люди з усього світу намагаються потрапити в Україну лише для отримання якісної освіти й реалізації себе як людини.
Мені здається, що зміни – неначе сніжний шар, який спочатку повільно котиться, збираючи сніг на себе, але щомиті стає все більшим і швидшим і його вже ніхто не зможе зупинити. Так само й реформи в країні: спочатку вони ніби непомітні, але щодалі країна стає стабільнішою, сильнішою, красивішою.
Після чудового спілкування наші герої попрощались, але потім зустрічалися все частіше, бо це стало для них необхідністю. Як це буває, потрібну тобі людину можна побачити серед тисяч. І хоч ти не знаєш її імені, але відчуваєш, що вона рідна тобі.
І хто б міг подумати, що через століття нащадки Остапа та Зіни зустрінуться й пронесуть любов через покоління!
Художнє оформлення роботи Владислави Юрченко