Я из города лжи и страдания, Я из города страха, воров Я из мест, где в почёте свидания, Правда только в бараке ментов. Где бухают
О, слово рідне!
О, слово рідне, ти мене зростило! Ти в світ мене за руку повело. Любов до себе в душу поселило. Скарбами в серці, слово, залягло. О,
Весняні гами
Голі дерева стоять при дорозі, Зграя ворон у верхів’ях зависла… Рання весна вже стоїть на порозі, В струнах душі десь заплутались числа. . Радість у
Допоки я жива…
Допоки я жива – допоки світло бачу. Я всім скажу: ” Люблю”. І всіх за все пробачу. Допоки я жива, добро все роздарую. До серця
Запоздалая весна
Морозное утро… Ни снега, ни ветра, Лишь солнце лучами Глаза мне слепит… Весна сквозь сугроб Пробирается где-то И клин журавлиный К нам с юга летит.
Леся Українка і Климент Квітка: поезія та музика кохання!
До Дня народин – 150-ліття Лесі УКРАЇНКИ і 141-річчя Климента КВІТКИ. КОЛИ і д е БУДЕ ВСТАНОВЛЕНО ПАМ’ЯТНИК СЛАВЕТНОМУ ПОДРУЖЖЮ? ПРЕВЕНТИВ У День народження Лесі
Ничто не оставляйте на “потом”
Не оставляйте на «потом» дела, Что можно без проблем решить сегодня… Метель в душе чтоб след не замела, Когда крылом коснётся «непогода». . Не оставляйте
Город любимый ночной отдыхает…
Город заснежен, Лёгкий морозец, Кружатся снежинки В небе ночном, Прохожие лишь Одинокие ходят, Редких машин Проезжающих шум. Иней январский Деревья украсил, Свет фонарей Им волшебность
Кричи на весь голос!
Потворність зневір’я породжує смуту, Занепад традицій знекровлює рід. Ніхто не знаходить оспівану руту, Вона зовсім поруч, видніється брід. Та річка бурхлива людського страждання, Де замість
Шимановський Василь Степанович, мовознавець
Народився 30 січня 1861 року в с. Глинськ Роменського повіту в родині священика. В 1885 році закінчив Імператорський Варшавський університет. Працював вчителем російської мови, інспектором,
А січень провокує на весну
А січень провокує на весну. Десь глибоко в душі зануртувало… І горобці ватагою і браво освячують цю ожеледь масну. На звуки жорен схоже: мій каблук
Узрівши за столом своє обличчя
Узрівши за столом своє обличчя, Я відчуваю: впився доп’яна… А калинόве клоччя й далі кличе До кузні клекітливого вина. Я п’ю й кую залізо, як