З мечем прийшли – від нього і загинете. Куди ви лізете, рушисти?! Ви стали орками для всіх, Для всього світу й українцям, У світлім розумі
Уже не довго
Уже не довго. Дуже скоро. Тремтіть, ворожі таргани, Тікайте, путінські потвори І згиньте, слуги сатани. Ви, наче іншорідне тіло, Моя земля рашистів всіх Крізь рани,
Ми за мир у своїй Державі
Ми за мир у своїй Державі, Ми за правду у ці часи, Ще підніме Господь в повній славі, Українські усі шляхи. Ми за мир стоїмо,
Народ России, вы опять молчите?
Народ России, вы опять молчите? Когда взрывают наши города! И по ночам спокойно спите? Ведь это тут, не где-то там! Народ России, вы боитесь правды?
Про підлу війну
Боже Всесильний, спаси Україну, Щоб ворог пішов і Вкраїну покинув, Щоби не стріляв у СОЛДАТА- ГЕРОЯ, Бо він захищає усіх нас собою. Спаси, Божа Матінко,
Моя Україна
Моя Україна слізьми оповита. У тяжкому горі вся кров’ю полита. В сльозах матерів вся молитвою стала – Двох братських народів страждання зазнала. Росіє, задумайся!… Прозріють
Буде біль нагород
Буде біль нагород, будуть сироти, вдови, могили. Я над кожним загиблим сльозою подяки проллюсь. Так люблю мій народ, як, здається, іще не любила!!! Так пишаюся
Дві цариці
Є коханка. Від слова “кохання”… А є жінка. Від слова “життя”. Та коханка – таємне єднання, А дружина – законне буття. Десь у серці двоїстість
Це до тебе пливуть почуттів кораблі
Це до тебе пливуть почуттів кораблі, Зупиняючи вітер, що прагне за обрій Донести обережно зворушений флірт, Обрамований серцем у наміри добрі. Відчуття підіймають до сьомих
Дума
Я з радістю дивлюсь на покоління! Майбутнє людства – в молодих руках? І чим раніше станеться прозріння, – тим довше житиметься у віках. Дивлюсь на
Без десяти – зима…
Так швидко плине час… Кудись спішать хвилини, Мені не наздогнать отой шалений біг… Без десяти – зима… Відчутно щогодини: От-от – і вже сипне на
Чом дійсність, люди, в нас така?
Чом дійсність, люди, в нас така? Боюсь, до “ручки” дожилися, До краю прірви підійшли- У двадцять першому столітті Бідують люди на землі. На тій землі