Вікторія Глущенко. Учениця 8-А класу СЗОШ № 2 ім. акад. А. Ф. Йоффе. Легендарний кошовий Отаман кошовий Калнишевський Петро Літ багато прожив на Січі, А
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
|
Рифмовані рядки, вірші, поеми, оди, Пісні та приказки, пародії – усе знайдете тут. Від епіграм до епітафій, дойде І до романів у віршах. Талановитий люд Друкується в “Ромені”! |
Вікторія Глущенко. Учениця 8-А класу СЗОШ № 2 ім. акад. А. Ф. Йоффе. Легендарний кошовий Отаман кошовий Калнишевський Петро Літ багато прожив на Січі, А
Безмолвна ночь, безмолвен день. Осколки жизни. Сжалась тень. Вдруг пауза – и все застыло. Мораль разбила злая лень. Ветром уносит все вокруг… Но не печалься
Иду. Не вижу я дороги. Ступаю, не жалея ноги. Воздух наполнен льдом и пеплом. Моя страна как – то поблекла. Бегущие за пустотой, Воспитаны чужой
Мой голос ветром разнесется. Все, что мне дорого, все бьется, Как будто из стекла оно. Те, кто по жизни окружают, Им все дается, но проблема:
Открыв глаза, гляжу на стены – Хранители мои вы в ночь. Вновь за окном я вижу перемены, А прошлое уходит прочь. Шагну за дверь, пройдусь
Страсть – искушенье в этом мире. Перебиваешься, бережешь хлеб. И вдруг, на самом пышном пире, Бери, что хочешь, запретов нет. Подносишь ко рту лучшую пищу,
Счастливая твоя улыбка. Твои глаза, фигура – скрипка. Твой запах – страстно ядовитый. Твой взгляд. И я внутри разбитый. Твой голос ночью стал мне сниться.
Что стоит жизнь? Одно мгновенье. Страданье, ненависть, глумление. Мы набираемся терпенья, Чтоб выбросить из головы Все крики, страхи, ужасы. Сжимая руки, не бояться – До
Я останусь с тобой в этой буре кинжалов, Я закрою тебя от выстрелов нравов. Я не брошу тебя в психической бойне. А ты по душе
Де волю шукати, Ніхто нам не скаже. Який шлях до неї, Ніхто не покаже. Хмельницький ту волю На шаблях шукав, А потім Калниш В Соловках
Вершник волі України На честь відкриття пам`ятника П.І.Калнишевському в Недригайлові восени 2012 року Вам ковила вклонялася до ніг І доливали сил Дніпрові води. Носились ви,
Заклик Вкраїнці мої, не корітесь ви злові, Яка б не лягала під ноги нам путь, Візьміть у похід моє мужнєє слово, Як воїни-соколи зброю беруть.