Да, было время… Видел Бог… Почти добра́лись до Мечты… Спрошу у каждого: – А что же сделал ты́? Но не скажи, что ты не смог…
Категорія: Історія
Твори, присвячені тисячолітній історії Посулля та Ромену, та людям, що творили великі справи чи просто ростили хліб і діточок. Краєзнавство – захопливе та цікаве заняття.
250-та роковина руйнування Запорізької Січі
15 червня 2025 року – 250-роковини РУЙНУВАННЯ ЗАПОРОЗЬКОЇ СІЧІ – ПЕРШОЇ ХРИСТИЯНСЬКО-ДЕМОКРАТИЧНОЇ РЕСПУБЛІКИ – ПОЛІТИЧНО-ВІЙСЬКОВОГО І ДУХОВНИЙ ЦЕНТРУ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА Академік Валентин В. БУГРИМ, доктор
Літописець рідного краю
Серед видатних наших земляків минулого особливу увагу привертає постать Івана Олексійовича Курилова, бо був він, на наш погляд, звичайною і разом з тим – незвичайною
Іван Курилов і “Киевская старина”
Друга половина ХІХ століття характеризується кардинальними змінами в соціально-економічному житті українського народу, що були пов’язані з бурхливим піднесенням економіки, науки і культури, з інтенсифікацією процесу
Роменська старовина
(уривки, переклад Володимира Тарана) Переглянути всю книгу “Роменська старовина” на блозі автора Про будівництво залізниці у Ромні Після звільнення Семенчинова в 1884 році міським головою
Іван Степанович Терновець
Іван Степанович Терновець був людиною дуже благочестивою, про яку варто розповісти детальніше. Прізвище Терновців дуже давнє. У справах духовного правління в першій половині минулого століття
Архівні матеріали про Івана Курилова
З автобіографії Івана Курилова, що знаходиться у фондах історико-культурного заповідника «Посулля», відомо, що він працював певний час бухгалтером у роменській міській думі. Там же, на
Дорога к бессмертию!
(Эссе) Весь непростой жизненный путь Ивана Алексеевича Курилова, как впрочем и многих наших известных земляков, тернист и ухабист. И надо сказать, он его прошел достойно!
Пам’ять житиме вічно
Стояв, тихо догораючи, нічим не примітний буденний вечір. Здавалося, ніщо не віщувало чогось особливого чи неординарного. Я закінчував збирати в траві пахучі яблука, аж раптом
Зі спогадів мого діда Сербіна Леоніда Никифоровича (1903-1987)
Коли 22 червня 1941 року вибухнула Велика Вітчизняна війна,Роменський райвійськкомат зразу не призвав мене в армію, оскільки я знаходився там на обліку у званні військтехніка
Вісточка з далекого 41-го
Ще не встигли загоїтися криваві рани Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 р.р., як на порозі нашої милої України знову з’явився ворог… Саме слово війна,
Листи з фронту
…Простий учитель, хороший сім’янин, люблячий батько і просто – добра, чесна людина. Таким був мій дід, вірніше, дід моєї мами Юрко Макар Гнатович. Його дружина