То що є Мир? Чи тиша порожнечі, де вже не чуть ні музики й пісень? Чи спокій – у ярмі який від втечі, тримає Душу
Позначка: військові злочини Росії
Шкодую
Шкодую я дуже за тими роками, Коли я мовчала, а доля шмагала. Думки закривали ідею ключами. Поезія сохла, холола, дрімала. Життя визначає мені, що робити,
Філософія загарбницької війни
17 грудня 2024 року Генеральна Асамблея ООН у Резолюції «Про ситуацію з правами людини на тимчасово окупованих територіях (ТОТ) України» в п е р ш
З неопублікованого
Музика плином на плечі, як руки дівочі, вляглась… Пари пливуть у легкій елегійній красі… Вальс, вальс, він до танцю запрошує вас, Всі у цім залі
Шляхами Павла Гнідича
26 листопада виповнюється 130 років від дня народження Гнідича Павла Олександровича (1884-1919), фольклориста, етнографа, педагога. Народився Павло Гнідичу м. Полтава. Здобуваючи вищу освіту, юнак закохався
Пам’ятаєш, як ми, щасливі, йшли дорогами крізь роки?
Пам’ятаєш, як ми, щасливі, Йшли дорогами крізь роки? І на двох мали спільні крила, І кохання в серцях носили, І торкалась рука руки… Спільне горе,
Ти подивись…
Ти подивись, яка таки краса! Поглянь, поглянь на вроду незбагненну! Чарівна, – мало сказано, дивись! На милість її дещо потаємну . Свій погляд приверни до
Чортів час
В пеклі мірялись чортяки В кого довший хвіст. Хизувались скотиняки, Виміряли зріст. В нас хвости най-най завдовші, Аналог знайди. І міцні вони, і товщі Кращі,
Екзистенція – есенція – субстанція – в сучасних умовах війни
ФІЛОСОФІЯ ВОЄННОГО ЧАСУ ПРЕВЕНТИВ: Війна Людину так змінила, що й не завжди узнати сила: її світогляд, поведінку через «Тривоги» без зупинку, ракетні обстріли цивільних –
Здається…
Здається , світ із розуму зійшов. Безумство його котиться до краю. Що відбувається? Повір, що інший раз, Сама не розумію, і не знаю . Одні
Вірш-тавтограма (літера «С»)
Серце стражданням стомилось, Сріблом спорошено скроні, Скільки, скажіть-но, судилось Сльози стирати солоні? Сонячний світ спопелили Спалахи сутінків сивих, Скільки синів схоронили, Сильних, славетних, сміливих… Скільки
Простуєш містом – бабах, бабах
Простуєш містом – бабах, бабах, – ворожі дрони, а чи ракети. Їх ППО наше нищить нах**! А ти складаєш свої «куплети». Римуєш нервом: «ла-ла, ла-ла».