«А що як я останній українець?» В. Осипчук А що як ми – останні українці? А що як України вже й нема?.. Сама з собою.
Позначка: українська мова
Із ”КОБЗАРЕМ“ у серці!?…
”Кобзар” – Святиня України, Духовна книга для родини! Усе Шевченкове є сутнє – минуле і сучасне, і майбутнє. У мене він увесь в закладках –
Іншомовні слова
Боюсь чужих я “іншомовних” слів, Бува, щоб мову свою я не забула. Ще з молоком я матері відчула Пісень чарівних і колисанок переспів. Боюсь, що
Наодинці з поетом
(Біля пам’ятника Т.Г. Шевченку в Ромні) Не день, не ніч, Тарасе… Богом даний, Сидиш в задумі… Нас вартуєш ти віки. Спивають ревність дум твоїх каштани…
Наш батько – Тарас
Наш батько – Тарас О Батьку мій, стоїш собі на кручі, І погляд в даль, такий, як і колись… Тебе вітри обвіюють пекучі, В тобі
Рідна мова
Моя Україна Мережані хмарами далі, Дніпро, і пісні солов’я, і хвилі полів золотаві. Це все – Україна моя. Рушник і червона калина, і хліб запашний
НА СТОРОЖІ – СЛОВО!..
На початку всього було Слово. Кого сьогодні не турбує доля української мови?.. Тому особливий інтерес викликає творчість Тараса Шевченка. Адже він по краплині збирав скарби
Думай українською
Думай українською Маєш думку, маєш мову – Не можеш сказати, Бо лише ж російською Учили міркувати. Щоб якомусь вислову Міг ти ради дати, То тобі
Верейський Георгій Семенович
(1886 – 1962) Народився 18 (30) липня 1886 року в м. Проскурів. Визначний український та російський графік, рисувальник, літограф, офортист. Народний художник РРФСР (1962). Дійсний
Різник Михайло Григорович
(1908 – 1991) Народився 8 листопада 1908 року в с. Засулля (нині м. Ромни). Михайло Григорович – шрифтознавець, книжковий графік. Кандидат технічних наук (1956 р.).
Ковбаса Яків Феодосійович
Архітектор-художник. Народився у с. Левченки Роменського району 3 березня 1920 року. Закінчив Харківську художню школу. Учасник Великої Вітчизняної війни. З 1945 до 1951 року навчався
МОЄ СЛОВО
ВКРАЇНСЬКА МОВА Вкраїнська мова розмаїта Іде до нас через віки, Барвиста, чиста, соковита, Як струмінь чистої ріки. Найбільше це добро народу, Вона з любистку та