Хвилина мовчання…Як дьоготь, розлита… Ковтаємо сльози, бо серце щемить. Розходиться горе чумою по світу, Та, певне, не всім чуже горе болить… Хвилина мовчання… Гірка і
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
Хвилина мовчання…Як дьоготь, розлита… Ковтаємо сльози, бо серце щемить. Розходиться горе чумою по світу, Та, певне, не всім чуже горе болить… Хвилина мовчання… Гірка і
Рондель-тавтограма (всі слова — на літеру Н) Насупивсь, навис небокрай, Невдовзі нагряне негода – Нескошених нив насолода! Нап’ються нарешті нехай! Негодо! Наснаги надай, Навіюй надію
Інтимно-ліричне Я напишу тебе музикою, Я напишу тебе Словом – і станеш ти Піснею… Я напишу тебе Фарбами, Я напишу тебе Кольором – і станеш
Грійся, метелику, грійся. Літа лишається – місяць. Ще невловимі печалі… ми їх щораз приручали. Пише фрагменти прологу тиша ріки: про дорогу звіяного падолисту – плине
Своїм внукам – близнюкам присвячую. Будь гідним сином України, Свого народу і родини! Будь гідним слова – я Людина! Захиснику наш, рідний сину! Хай віра
Не ображайте матерів, бо в них життя лишилось мало, Не раньте серце сивиною, не сійте в душі гіркоту. Вона ж колись над вашим ліжком всі
Пам’яті Ірини Шевченко та її донечки Софійки Спи, моя доню, моє янголятко, Поруч матуся, тепер вже навіки, Вщухли тривожні пронизливі крики, Спи, не лякайся нічого,
«Через таких, як ти» – образливо лунало, У серці вмить прорізало ножем, А я у відповідь тихенько усміхнулась, Тримаючи в душі болючий щем. «Через таких,
Цвіте жасмин у срібній тишині, І поїть ніч солодким ароматом, І місяць ніжно світиться в вікні, Мов тихий спогад, в давньому стакато. Цвіте жасмин –
Намалюй мені казку-картинку В ясні очі мої подивись… Зупини плин років на хвилинку І зігрій, як бувало колись. Зачини на замки всі ворота І надовго
Життя та смерть у владі язика, Щоденно сіємо слова у душу. І фраза — чи легка, чи то важка — Стає зерном, що проростати мусить.
Як гарно квітне в червні бузина! Мов наречена – в білому убранні… Щасливо почувається вона – Їй щойно клен освідчився в коханні. Слова любові вітер