Вперед… в минуле… Чи мені здалося? Вперед… в минуле… Дійсність ця гірка… Ми мріяли про райдужне майбутнє, А нас спіткала доля нелегка… Колись, ми й
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
Вперед… в минуле… Чи мені здалося? Вперед… в минуле… Дійсність ця гірка… Ми мріяли про райдужне майбутнє, А нас спіткала доля нелегка… Колись, ми й
Не стой у меня на пути, фрагментируя даты, Врата в поднебесье открыты, пора улетать. Душа подустала быть в теле до скрежета сжатой И просит, для
Горить, тремтить окраєць мого саду, О скільки знов невигаданих тем! Я так люблю зітхання листопаду Й осіннє танго білих хризантем. Ворожить вітер, рве пелюстки білі,
Ну да! Поэты вечные искатели Каких-то приключений для себя… Всегда они высоких чувств мечтатели, Строка у них рождается любя. . Я радуюсь тому боготворению, Что
Наукове повідомлення. Академік УМАОІ Валентин В.БУГРИМ, доктор філософії, журналіст та історик, літературознавець Поважні наші земляки! хто і донині – маяки в науці, у мистецтві і
Стихи живут не сами по себе Стихи живут не сами по себе, Они приходят в голову от боли. Текстовкой связной преданных небес, Но что-то мерзкое
Окремо від тебе, окремо від світу людського, Обдертий до нитки, ввібравши усю самоту, Я йшов перехрестям доріг, а докучливий спогад Ніяк не зникав, обернувшись на
Не бійся осені. У вічі подивися цій мудрій жінці — то, можливо, ти. Під віями обох — птахи пливуть у висі, до мису всіх надій,
І биті, і кляті, нерідко й розп’яті, Ми вперто шукаємо вихід із снів. Збираємо вкотре загублені раті, Тому, час від часу, такі мовчазні. Блукаємо вічно
Можно я вырвусь наружу? Эта тоска меня душит. Стены и своды разрушу. Мне здесь так тесно, так скучно. Можно я крыльям – свободу? Можно я
Л Ю Д И Н А – найунікальніше, найвище і найзагадковіше розумне творіння на планеті Земля! Антропологія, філософія, історія, медицина, мистецтво, література, різні науки можуть
Предисловие В проекте «Целость Человека» я рассказываю об открытом мной Необъективированном Человеке. Это открытие ожидалось от гносеологического Субъекта в лице философов («служащих человечества» –