А лето плавно переходит в осень И ветер, спутав запад и восток, Берёзам золото вплетает в косы И хулиганит в волоса́х чуток. . А в
Позначка: літо
О – це не сон..
О – це не сон…і зовсім- не омана… Це серпень сяє зорями вночі… І рясні роси з соняхом, так манять… І квітка- ,,ружа”…ніжні ,,паничі”. Ця-
Пізній вечір
Вечоріє. Вже темно довкруж, Ароматів жоржин вже доволі. А маленькі ліхтарики руж Засинають у листі поволі… Зірка гасне на небі мерщій, В небо зір чийсь
Мрія
Я мрію описати пори року. Як золото вкриває восени Зелене листя, наче ненароком, А потім десь зникає, як ті сни. Як сніг летить, як крутить
Лілії
Листя побільшало жовтого, Вітер зірвавсь…Невтерпець! Запах залишився лілії жовтої, Літо збігло зовсім нанівець. А за літом -цілунки, думки… Зустрічі трепетні і побачення! Ти б за
ЛІТНІЙ ДОЩ
ЛИШ ВЕСНОЮ Запахло всюди вже весною. Заструменилася вода. Спів жайвора летить луною, І пролісок вже вигляда. Землею йде тепло весняне. Усе навколо ожива. Та інколи
С. ГАЛЯБАРДІ ЗА ПІСНЮ «В РАЙСЬКІМ САДУ»
Я відключаюсь від усього на хвилину, І ніби я на крилах в небесах. Коли я слухаю ту пісню «Яворину», Я птах, я вільний сизокрилий птах.
Усе вже літо віддало
Люблю тебе ясеном Біліють хмарки лебедино І яблука пахнуть вином. Із мрій своїх квітів предивних Плету я для тебе вінок. Вже осінь бреде видноколом, І
Дітям про Купала
Зелене купало у літо упало Та святом розквітло, бо сонцем сіяло Первісне Купайло назвали Купалом І давній обряд з християнством з”єднали Чаклунок і відьом, нечистої
ЛІТНІЙ РАНОК, ОСІННІЙ РАНОК
ЛІТНІЙ РАНОК Мерехтить сріблястим сяйвом вранішня трава, Кучеряві хмари в небі, ніби острови, Вітерець пустує, листям грається в гілках, Їжачок спішить до діток з яблуком
БУДЕ В НАС ЩЕ З ТОБОЮ ЛІТО
Я ТЕБЕ ЗУСТРІНУ Терлий вечір прийшов, тихо ліг на дорогу, І зірки хороводи ведуть наяву. Я зустріну тебе коло свого порогу, Запрошу тебе в дім,