Не твоя й не моя то вина — покриває життя сивина. Погляд мій ти очима злови — і не клич ти любов, не зови. Витру
Позначка: Кохання
І. Битва рим
Сумління чисте? Важко на душі? Рятують серце лиш вірші. *** Усе почалося з суму та самоти. Якесь плутане інтерв’ю писакам. Просто розмова, без конкретики, без
ІV. Мій Едем
Повір мені! Це синкретизм, Це зміна звуку – хроматизм, Це модуляція в житті, Ти вже на правильнім путі, Глобальне рішення прийняв – Прийшов, постукав, обійняв.
Не тривож мене, не буди
Я писала тобі, що хата моя під соломою, Одна на всю вулицю, довго шукать не треба. Що живу я в тій хаті вдовою солом’яною І
Є ворог із прихованим лицем
Є ворог із прихованим лицем Як легко наживати ворогів! Для цього не потрібні злість чи гнів. Частіш у вічі правду говори , Частіш по-справедливому твори.
Летние зарисовки
Вот и наступило лето красное – Время года самое прекрасное. У ребят закончилась школьная страда, А у взрослых отпусков пришла пора. Речка оплелась зеленой ряской,
Я дякую тобі
Я дякую тобі. Вже й п’ятдесят у вирій полетіли, Як разом ми ідемо по житті, Дітей родили і удвох зростили, Роки пройшли, і ми уже
ПОЖЕЛАНИЕ
Стриж Светлане Петровне У этой женщины глаза…, ну цвета моря! Да кто ж вам скажет что! О вкусах ведь не спорят. У этой женщины душа
ГЛУПАЯ ЗАТЕЯ
Луч последний солнца заглянул в окно. За соседской крышею спряталось оно. Уронила яблоня переспелый плод. По течению реки я отпустил свой плот. Где-то омут, где
БЕЗУМНАЯ ЛЮБОВЬ
Свою безумную любовь Я кайлом выжигала. Чтоб боль тебе не принести – Я чувства растоптала. О том, что часто по ночам Я плакала в подушку,
СЕЗОН ЛЮБВИ
ПІЗНЯ ЛЮБОВ Падають жолуді і каштани, Падає листя в осіннім саду. Де ти, коханий, де ти,жаданий? Тільки поклич – я до тебе прийду. Осінь розправила
МОЯ УКРАЇНА
Живу на землі, Де сонечко світить, А думкою лину, Де місяць зійде. Живу в Україні, Де діти сміються. Такої країни Немає ніде. В моєму селі,